Як впоратися з почуттям провини та знеціненням: поради психологині

Почуття провини: чому воно виникає та як з ним впоратися? Пояснює психологиня «Фонду Маша»

Позбутися почуття провини та припинити знецінювати свої буденні проблеми й переживання — запит, який дедалі частіше звучить у кабінеті психолога з початку повномасштабного вторгнення. Хтось відчуває провину перед родичами та друзями, бо знаходиться за кордоном, хтось щодня звинувачує себе в тому, що робить недостатньо, хтось забороняє собі відпочивати, адже це «зараз не на часі». Цей список можна продовжувати нескінченно. Але краще розібратися, чому це з нами відбувається, і чи є якась користь від почуття провини. А як це зробити, розповідає психологиня «Фонду Маша» Олена Ільюк. 

Відчувати провину — не завжди погано. Цей стан може стати нашим «моральним  компасом» і спонукати до переосмислення своїх вчинків та виправлення помилок. Допоможе розвинути емпатію та побудувати здорові стосунки. Та коли воно стає постійним, це заважає нам жити й реалізовуватися. У людини з надмірним почуттям провини може виникнути тривога, депресія, занижена самооцінка та інші психологічні проблеми. Також може бути негативний вплив на фізичне здоров’я людини. А травматичні події війни лише посилюють цей стан.

Для початку розберемося, чому ж виникає почуття провини? Психологиня Олена Ільюк виділяє такі дві основні причини:

• Сімейні цінності

Наше сприйняття світу починає формуватися під час виховання в сімʼї. Від того, які цінності нам передала родина, залежить, як ми будемо реагувати на життєві обставини. Якщо батьки акцентували на моральних принципах, то в дитини формуватиметься почуття провини, якщо вона їх порушить.

• Соціальні норми

У кожній культурі є певні норми, дії та вчинки, які вважаються прийнятними або ні. І порушення цих норм може викликати почуття провини.

— Сьогодні можна почути таке поняття як «синдром вцілілого». Це теж стан знецінення себе. Він виникає у людей, які пережили травматичні події, змогли вижити й опинитися у безпеці, коли іншим цього зробити не вдалося. У декого це почуття може стати настільки сильним, що призведе до серйозних психологічних розладів і навіть соціальної ізоляції (людина не бажає спілкуватися з тими, чиє життя продовжується і хто дозволяє собі бути щасливими), — говорить Олена Ільюк, психологиня Центру «Незламна» від «Фонду Маша».

Впоратися з почуттям провини та знеціненням можна лише тоді, коли ви усвідомили свій стан і визнали, що він не несе користі ані вам, ані суспільству. Допомогти на цьому шляху може робота з психологом на груповій чи індивідуальних сесіях. А ще — робота з власним тілом та емоційним станом, а це: фізична активність і медитації. 

— Відновлюйте спілкування з людьми. Намагайтеся не засуджувати ні себе, ні інших. Вчіться приймати свої емоції та свою цінність. У цьому вам може допомогти ведення «щоденника вдячності». Щодня дякуйте собі, навіть за найменші досягнення. Побачивши, що вам вдається зробити, ви зможете приглушити свого внутрішнього критика, — говорить психологиня. — Також корисним буде формулювати позитивні афірмації щодо себе, наприклад: «Я роблю все можливе» чи «Я заслуговую на радість і щастя». Це допоможе нівелювати негативне ставлення до себе.

А ще складайте план на день чи на кілька місяців вперед. Розбивайте його на маленькі кроки, щоб легше їх виконати й досягти результату. Кожне завдання, яке було відмічене як виконане, допоможе впоратися зі знеціненням та підвищить вашу самооцінку. А почуття провини зменшуватиметься з кожним днем.