Толя Недоля. Живий
Я ще живий,
Хоча тут гуркотить,
Палає і горить
Мій спокій і життя!
А ще душа кипить, коптить,
Шукає забуття,
Неначе спить моє буття!
Здається, що за мить
Заплаче, як дитя!
Це наче сон страшний
Емоцій вузол рве,
Закручує у ріг,
До божевілля зве
І вимагає жертву, як хмільний,
Бо крові наковтався
Демон злий!
Можливо, ще прокинусь
З цього сну!
Зміню світ нищівний,
Який тремтить, щемить,
На добрий – не чумний,
Бо я ще дихаю!
Живу!
Запоріжжя, 25.09.2024