Зіняк Олександр і Харченко (Зіняк) Олена. Осіння веселка. Вересневий дощ
(Дочка)
Вересневий дощ
Вона любила дощ
Та плакати у душі
І слухати платівки
Давно уже забувші.
Та сльозі ті
Ніхто не помічав
Хоч лилились вони довго
Особливо по ночам.
Так важко було їй
Очі заплакані ховати
Та всім було давно
На це все наплювати.
Хотіла вона просто
Добра та тиші
Але люди поряд
Були інші.
Вони не цінували
За неї забували
І слів не чули
Її не помічали.
Так он настав той дощ
Зібралася вона
Та тихо за дощем
На небо поплила.
І всі відразу поряд
Почали горювати
Та пізно уже було
До неї щось казати.
Не чула вже вона
Як і ви не чули
Лежить тепер
У земному бруді.
Попала вона в рай
Чи може навіть в пекло
Але думати про це
Було уже даремно.
Ведеться все до того
Що треба помічати
Людей що поряд
Потрібно цінувати.
Бо дощ той вересневий
Втомився накрапати
він сльози людей ллє
Яких не цінували.
(Тато)
Осіння веселка
Вересневий дощ
непросто накрапає
Це явище природи
Натхнення в нас шукає.
То барабанить дріб по даху
Шепіт крапель на листі в саду
Свіжість зливи він нам дарує
І натхнення у віршах неминує.
Зібралося листя в краплинки
Засяяли на траві намистинки
Осіння веселка зійшла
І радість нам всім принесла.
Це явище добрим є знаком
Осіння веселка над гаєм
І щастя вона принесе
Хто зможе побачить оце.
На цей раз веселка велика
На безліч спектральних кіл
Звисає на тлі вона хмари
І сонце яскраво горить.
Символом в неї прощення
Між Богом і нами, людьми
Знак того, що з цього моменту
Не будем сидіть у пітьмі.
Не буде і того потопу
Як з Ноєвих давніх часів
Тому ця веселка від Бога
Як нагадування і оберіг.
Сенс же життя ми всі маємо
Не просто боятись грози
А вчитись нам всім танцювати
Під мокрими краплями злив.
Для деяких дощ - це проблема
Немовби жахлива пора
Та кожен з нас всіх по своєму
Сприймає ці краплі доща.
Радіймо промінчику сонця
І кожній краплині доща
Бо ніхто достеменно незнає
Чи прийде до нього весна.