Як Катя Веселова з Кривого Рогу допомагає жінкам через програми «Незламна мама» та «Провідники змін»
Незламна мама, яка втратила на війні чоловіка: «Створила групу підтримки й допомагаю таким, як я»
37-річна Катя Веселова з Кривого Рогу стала учасницею програми психоемоційної стабілізації «Незламна мама» від «Фонду Маша», потім працювала в таборі проєкту аніматором. Слідом подала заявку на програму навчання фасилітаторів «Провідники змін», що реалізується за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри (UCBI)», і тепер проводить у рідному Кривому Розі групи підтримки «рівний рівному». Розповідаємо про шлях цієї сильної, енергійної та дуже світлої жінки.
– З моїм чоловіком Женею ми познайомилися на сайті знайомств. Коли зідзвонювалися, теревенила якусь нісенітницю і була впевнена, що він вважає мене ненормальною (сміється). Тому якось написала йому, що взагалі я нормальна, чесно. Це його розсмішило. Невдовзі стала Веселовою.
Багато років я працюю в цирковому гуртку в нашому місцевому Будинку культури, а ще веду різні події. Навіть на дев’ятому місяці вагітності проводила весілля. Ми з чоловіком завжди сміялися, що через це й син у нас такий шибайголова. Бо ще до народження жив ну дуже активним життям!
Коли почалася велика війна, Женя працював за кордоном. За чотири дні він вже був у Кривому Розі. Ми одразу пішли з ним записуватися в тероборону. Хотіли допомагати. Але нас не взяли – було занадто багато людей. Тому Женя пішов добровольцем у військомат, а я допомагала всім, кому могла – збирала речі для переселенців, потім заснувала маленький благодійний фонд, щоб підтримувати військових.
Восени 2023-го мені повідомили, що Женя зник безвісти. Ще за місяць знайшли його тіло. Він загинув під Роботіно, що в Запорізькій області.
Коли ми ховали Женю, наш син не плакав. І наступні місяці теж. Він все розумів, але тримав біль у собі. Заплакати син зміг лише на «Незламній мамі». Програма змінила нас обох і ще більше зблизила. Там я ніби заново почала дихати, захотілося ще більше робити, ще більше допомагати! Тепер час від часу їжджу на «Незламну маму» аніматором – завдяки роботі в студії можу з дітьми й акробатику провести, і танці поставити, а жінок вчу танцю живота. Спочатку вони бояться танцювати, але потім йдуть з занять з сяючими очима! На одній зі змін я ставила вальс хлопців-підлітків з мамами. Одна жінка дуже дякувала мені, казала, що мріяла станцювати вальс із чоловіком, але він загинув на війні. Вони не встигли... Тепер вона станцювала з сином.
Я дуже плакала.
Ще до «Провідників Змін» думала про те, щоб відкрити в Кривому Розі групу підтримки із назвою «Анонімні ВПО». Я бачила, як важко переселенцям приживатися на новому місці, починати життя заново, шукати себе. Але розуміла, що не маю достатньо знань. І коли почула про набір на програму ведучих груп підтримки «Провідники Змін», зрозуміла, що це доля. Мені було абсолютно байдуже – виграю я стипендію на проведення груп чи ні. Мені потрібні були знання, щоб почати працювати, допомагати!
На першу зустріч групи «рівний рівному» для жінок з втратою до мене прийшли дві людини. Спочатку розгубилася, навіть засмутилася. Але через півтори години, коли ми прощалися, і ці жінки казали, що їм давно не було так спокійно, і я зрозуміла: навіть якщо я допомогла двом людям, це вже ого-го! З часом нас ставало більше. Навіть відкрила ще дві групи – ресурсні. Ці групи – моє життя. Завдяки «Незламній мамі», де допомагали мені, та «Провідникам Змін», де вже вчили допомагати мене, я маю в арсеналі багато практик, вправ, а головне – розуміння, як полегшити психоемоційний стан людини. Як розрадити, допомогти повірити в можливість хорошого майбутнього, як зняти стрес і де знайти сили жити й працювати далі. Під час зустрічей ми надихаємо одна одну. І від цього мурашки по шкірі!
Ще під час роботи аніматором на «Незламній мамі» я пройшла курси арттерапевта. А після «Провідників змін» вступила заочно на практичну психологію. «Фонд Маша» змінив моє життя, і підтримує мене досі. А я підтримую наших жінок.
