АРХЕТИП (старогрец. archetypos “початкова модель”)
Англ.: archetype; нім.: Archetyp; ісп.: arquetipe; франц.: archétype.
1. У психології Юнґа архетип це – сукупність здобутих та універсальних звичок уявного світу людини. Архетипи виконують не останню роль у колективній підсвідомості й виявляються на рівні свідомості індивідів та народів у їхніх мріях, фантазіях та символах.
Літературний критик Фрай (Frye, 1957) використав це поняття для розкриття
(поза поетичною творчістю) сукупності міфів за їхнім походженням у колективному світосприйнятті. Це поняття дає змогу знаходити сліди повторюваних образів як свідчень досвіду та творчості людини (помилка, гріх, смерть, прагнення сили і т.п.).
2. Типологічне вивчення драматичних дійових осіб показує, що певні фіґури
відштовхуються від інтуїтивно-міфічного світосприймання людини і звертаються до
універсальних комплексів або універсальної поведінки. Отже можна говорити про Фауста, Федру та Едіпа як про архетипних дійових осіб. Такі персонажі відкривають можливості розширення меж окремих ситуацій (залежно від драматургів) з метою осягнення універсальної архетипної моделі. Архетипом може бути тип дійової особи, особливо узагальненої й повторюваної у творі, епосі чи всіх літературах та
міфологіях.
Літ.: Jung, 1937; Slawinska, 1985.
