Сліди... та інші вірші. Іван Сидорчик

Сліди... та інші вірші. Іван Сидорчик

Знов війну нам москва підкотила;
Виповзаючи з драговини,
Вкотре підло обрубує крила,
 Добавляє усім сивини.

Й не спиняється урка з каскетом.
Наче тінь, з-під ворітні підкравсь
Й, нестихаючим гулом ракетним
Вибива все братерство із нас.

Й знов палають  міста наші й села
Від такої любові орди,
Тому й пісня така невесела,
Де біда чорну дерть свою меле,
Залишаючи в серці сліди.

Вже б  й забути ті кривди навіки
Й поламати свій гнів пополам, – 
Але голос невинно убитих,
Та й забиті фанерою вікна  – 
Не дозволять зробити це нам…

Читати також


Вибір читачів
up