Віталій Вінар. За 28 днів весна, кохання…
Я НЕ ВМІЮ КОХАТИ
"Якби ми слухалися нашого розуму, у нас ніколи б не було любовних стосунків. У нас ніколи б не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічними: "Щось не те відбувається" або: "Вона мене покине" або: "Я вже раз обпікся, а тому..." Дурниці. Так можна згаяти все життя. Щоразу потрібно стрибати зі скелі і відрощувати крила по дорозі вниз."
Р.Бредбері.
* * * * *
"Я не вмію кохати", завжди казала вона, але він ніколи їй не вірив.
– Чи це не кохання? – спитав він, коли вона зі скуйовдженим волоссям лежала в знемозі після безлічі поцілунків та пестощів.
– Ні, це не кохання, – відповіла вона, ледь переводячи дух. – Це пристрасть. Я ж не вмію кохати.
– А пам'ятаєш, коли ми тільки познайомилися, ти навіть не запам'ятала, який я зовні, а запам’ятала лише мій погляд? І це не кохання? – спитав він пізніше.
– Ні, це не кохання, – посміхнулася вона. – Це симпатія. Я не вмію кохати, забув?
– Що стосовно того, коли на початку наших відносин ти постійно погрожувала більше ніколи в житті не писати і не дзвонити, видаляла з телефону мій номер, але все одно не могла втриматися і писала, а зрештою просто плюнула на всі принципи і несподівано приїхала до мене, щоб поцілувати? Теж не кохання? – спитав він через місяць.
– Ні, це не кохання, – зітхнула вона. – Це дурість. Я. Ж. Не. Вмію. Кохати.
– І те, що ти за лічені секунди вискочила з дому, коли я вперше раптово приїхав до тебе додому, теж не кохання? – спитав він, обіймаючи її на лавиці біля річки.
– Ні, це не кохання, – промуркотіла вона, влаштовуючись зручніше на його грудях. – Це здивування. Я не вмію кохати.
– Хіба те, що ти досі зберігаєш у гаманці обгортку з першого морозива, яке я купив твоїй донечці, не кохання? – спитав він якось.
– Ні, це не кохання, – говорила вона. – Це ностальгія. Я ж казала, що не вмію кохати.
– А коли ти влаштувала мені скандал через те, що я пожартував, що додому мене підвозить моя колишня, це було не кохання? – спитав він.
– Ні, це не кохання! – розгнівалася вона. – Це ревнощі! Я НЕ ВМІЮ КОХАТИ!
– А це? Кохання? – спитав він, кашляючи, коли вона з ложечки годувала його гарячим бульйоном.
– Ні, це не кохання, – сказала вона, погладжуючи його по голові. – Це турбота. Адже я не вмію кохати.
– А що вийде, якщо скласти разом пристрасть, симпатію, дурість, здивування, ностальгію, ревнощі та турботу? – спитав він врешті-решт, і вперше вона відповіла не відразу. Помовчавши трохи, вона подивилася в його усміхнені очі, і тихо-тихо сказала:
– Схоже, я все-таки вмію кохати...
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
