Марго Пугаченко. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб дізнатися, що на мене чекає. Після слів по телефону явно незадоволеного чоловіка: «На тебе хтось чекає в дому». Колись ці слова взагалі ніяк би мене не стурбували, а тепер..
Добрих новин давно вже не існує для нас. Все складно, довго і незрозуміло. Постійні тривоги, сльози і навіть прості речі, які колись могли задовольнити вже не приносять радості.
“Що там могло статись” — ці думки тривожили коли йшла з зупинки, і коли підіймалася по сходах, і коли підійшла до дверей, але не “дому”, а до чужого орендованого житла в чужої країні.
Відкрила двері, і ніби то тихо. Виходить з винуватим видом старша 17 річна донька
- Мама, ти тільки не свари
- За що?
- У нас з’явилась ще одна дома дитина..
“Господи... Вагітна? Що ж буде? Не дому, не нормальної роботи... І вона така молода”- думки як скорий потяг несуться і б'ють по скронях... Сльози почали виступати
- Мама, да ладно тобі, ну якось прокормимо, зате подивись який він гарний! - Донька з за спини дістає дуже маленьке цуценя. Цей маленький шматочок щастя пішов спокійно до мене на руки й облизав всю щоку й око і вухо.
- Дійсно маленьке дитя в домі.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
