Яна Лук'янюк. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Я йшла повз вікна інших людей. Хтось прибирав, а на задньому фоні була чутна розмова дорослих дітей. На другому поверсі мили вікна, а чиїсь уже були дзеркально чисті. Я відчувала запах вечері та як їхня витяжка голосно працювала, а з квартири доносився спів юнака під гітарний акомпанемент. Хтось виносив сміття — це з тієї квартири, де прибирала мати і розмовляли її діти, мабуть, сидячи на великому дивані. Якась доглянута дівчина йшла з чиєїсь квартири, була в гостях. У когось під вікнами в пакеті стояли іграшки для дівчаток, можливо, куплені їхньою мамою на секонд-хенді. Завтра вона їх ретельно вимиє для своєї доньки.
Я б хотіла зайти у кожні з цих дверей. Скрізь віяло життям і затишком, але лише наші вікна були похмурі. Ймовірно, тому, що за тими вікнами ховалася моя печаль і втома.
Треба йти нагору, ми мешкали на третьому. Чоловік поспішав на вечірню зміну, і у мене було дві хвилини, щоб встигнути зазирнути йому прямо у вічі, неначе це щось би змінило в нас. Моя молодша донька вже давно спала, але я впевнена, що на мене зараз чекають старші.
Я подзвонила у двері.
— Мамаааа! — радісно закричали діти.
Від їхньої любові я відчула, як разом із моєю посмішкою за спиною ростуть крила.
Затихла чиясь витяжка, а разом з нею — і мій сум.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
