Олена Шкрябій. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
На землю повільно спускався туман, наближалася ніч нам потрібно було десь зупинитися на ніч. Ми зупинилися біля невеликого будинку. Я вийшов з машини постукав у двері. Мені відчинив який дідуган з змарнілим обличчям.
- Доброї ночі діду, - привітався я.
- Доброї й вам, - відповів він.
- Чи можна у вас на заночувати? -запитав я.
- Так, а як же, а як же, - відповів дідуган.
Якийсь гомін мене розбудив посеред ночі, я вийшов на вулицю. Туман став зловіще густим. Я підійшов до машини, фургон був відкритий нікого не було видно. Тільки тиша. Щось зашаруділо зверху. Піднявши голову я побачив щось неймовірно жахливе - біла постать людини яка своїми великими довгими пальцями чіплялася за дах, це нагадувало величезного павука який повзе по своїй павутині. Біла личина без очей повільно наближалося до мене. Мене охопив жах, недовго думаючи я кинувся тікати подалі від туману та потвори. Не розбираючи дороги і те куди вона вела, я біг на зустріч світлу, яке тільки почало розривати цей густий туман. У мене було 2 хвилини, щоб зустріти світанок та збагнути, що сталось. Коли розвіявся туман і сонце стало вище, я захотів повернутися і все з`ясувати. Наблизившись до будинку все було на місці. До мене вибіг Олег.
-Де ти був? Що сталося? - запитав він мене здивовано.
Я не знав що мені відповісти і як це пояснити.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
