Поділитися:
Різченко Єгор

У мене було дві хвилини, щоб зрозуміти: світ, у якому я жив, більше не існує. Часу  на роздуми не було. Навіть страх кудись зник.

Це був ранок. Надто звичайний, аби в ньому могло вміститись щось настільки страшне. Але небо знову розірвав шалений гуркіт. Дзвінки від рідних та друзів.

Час, що зазвичай линув повільно, згорнувся у вузький тунель — у мене було дві хвилини.

Я підійшов до вікна, шукав поглядом небо, наче міг там побачити відповідь, шепотів щось, не розуміючи, чи це молитва, чи просто спроба зібрати думки докупи. У ці дві хвилини в мені змішалися лють, розгубленість і чітке усвідомлення: усе змінилось.

Тоді я встиг подумки обійняти рідних, відчути холод під шкірою й одночасно — пекуче бажання вижити. Не просто вижити — бути. Бути для тих, хто поруч. Бути сильним, коли страшно. Бути людиною, коли навколо — пекло.

Той момент залишився в мені назавжди. Як пульсуюче - між "до" і "після". Як перша глибока рана, яка вже ніколи не стане просто пам’яттю.

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також


up