Поділитися:
Альона Мельнік

Попіл

— У вас 2 хвилини, Маріє.

З кімнати вийшов крематор — той, хто виконає останнє діло.

У мене було 2 хвилини, щоб запам’ятати охололе обличчя. Щоб востаннє насолодитися тим, що раніше називалося життям.

Його шкіра все ще пахла одеколоном, який я подарувала на річницю. Я намагалася ввібрати все до останньої краплі.

Високий чоловік із брунатними очима, в які я колись закохалася, скоро перетвориться на попіл.

Спогади також рано чи пізно розвіються, як і його прах у нашому саду.

Я тримаю себе від падіння, бо не розумію. І ніколи не зрозумію, як той, хто мене кохав, перетворився на об’єкт кремації, позбавлений почестей.

Моя рука торкається його обличчя, наче намагається зігріти. Марно, все марно.

Я почула клацання — піч увімкнулася. Я витратила його час, як і витратила свій.

За мить я стою за склом. Тріск вогню стоїть дзвоном у вухах. У голові промайнуло: він кричить. Йому боляче.

Але я знала, що це не так. Раціональність покинула мене у день його смерті.

Його тіло догоряє. Мене охоплює страх. Я намагаюся не видати себе, але вже запізно. Моя доля вирішена законом.

Через тиждень я так само догорятиму в печі. У єдиному реєстрі пар — одна душа на двох. Коли один гасне, інший автоматично припиняє існування. Закон любові поступається закону згоряння. І до мене ніхто не прийде попрощатися.

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up