Поділитися:
Артем Непевний

                             Слова правди

Я вже не в змозі сказати точно, який то був день за ліком. Одне можу сказати беззаперечно — це був черговий день страждань.

Минув день, за ним настала жахлива ніч. Попри шалену втому, я не міг спати, хоча і бажав цього: біль від ран не дозволяв мені цього зробити.

Коли марення від болю та температури минули, я прийшов до тями. За годину мало зійти сонце, а це означало, що настала найтемніша, найжахливіша пора доби.

Біль досяг свого апогею, температура підвищилась. Мені стало холодно і страшно.

Страх тільки посилювався, коли життя почало пролітати перед очима: спогад за спогадом. З очей потекли сльози.

Спогади скінчилися, а отже, і життя теж. Я плакав і просив ще трішки часу, щоб знову пережити ці щасливі моменти.

У мене було дві хвилини, щоб прожити це життя востаннє. У спогадах я бачив дорогих мені людей. Мені вдалося зазирнути в минуле, прожити це життя ще раз, також я зазирнув далі.

Я не шкодував за прожите життя. Єдине, що турбувало, — це те, чого я не встиг зробити. Настав час обирати: або здатися, або терпіти біль і нести його крізь життя. Наступної миті я побачив сонце — хоч і не вірив, що доживу до цього.

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також


up