Поділитися:
Горшкова Злата

Сміх та гомір натовпу проникають у мій мозок. Я не звик до цього. І у мене є дві хвилини щоб все зробити. Хоч би це спрацювало.

Я видихаю та заплющюю очі, поступово звуки зникають і по моїй шкірі проходить холодок. Це несправжнє, тому повіки залишаються стиснутими. Холод рухається торкаючись моєї потилиці, обличчя, рук, і нарешті, голос:

- О, ти все ж прийшов? І тут я думала що ти забув.

Слова звучали грайливо, а смішок в кінці речення обіцяв тепло та ласку. Дві хвилини, лише дві хвилини. Холод перемістився на спину:

-О, завжди такий балакучий. Ну що ж, хочу нагадати що це твоя остання спроба. Впевнений що хочеш її викоростати?

Я продовжую стояти, обличчя нерухоме. Чуже зітхання обдуває вухо:

- І люди звинувачують духів в божевіллі,- все починає біліти,- Не розчаруй.

 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up