Меденець Вероніка. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Як завжди, ми сиділи у кафе біля нашого будинку. Але я ще не знала, що це була особлива зустріч. Коли я поглянула йому в очі, побачила крихту смутку.
- Що сталося? — запитала я.
Він замовк на мить, а тоді з важкістю промовив те, чого я ніколи не хотіла почути:
- Я їду. Назавжди. У пошуках кращого життя.
Його слова різали моє серце. У нього було дві хвилини, щоб зруйнувати нас. — саме стільки йому знадобилося. Невже все? Невже ми прощаємось?
Сльози самі покотилися щоками. Я не хотіла, щоб він йшов. Це було моє перше кохання. Таке щире, таке справжнє.
Я вже хотіла щось сказати, та раптом відчула тепло його руки. Він подивився мені просто в очі й тихо сказав:
- А може... Пірнемо в цю прірву нового життя разом?
У мене лишилося менше 2 хвилин, аби вирішити свою або ж нашу подальшу долю.
- Добре, — прошепотіла я. — Я буду чекати...
Через декілька років я пошкодувала про це. Та склалося так, як мало статися. Ось так іноді хвилини чи секунди вирішують або все, або навіть більше. Однак це вже інша історія.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
