Ковтун Анастасія. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Сніг падав повільно, ніби сам світ затамував подих. Перон був майже порожній, лише голос із гучномовця безпристрасно нагадував про відправлення потяга. Сью стояла з валізою біля ніг, у руках — плюшевий ведмедик із відірваним вушком. На ній було знайоме пальто з клаптиків печворку — строкате, тепле, трошки казкове. Золотаве волосся спадало їй на плечі м’якими хвилями, а глибокі сині очі світилися на фоні сірого неба, наче ранкова зоря.
Її поїзд мав рушити за дві хвилини.
Тео з’явився з тіні, ніби виринув зі сну. Капюшон сповз з голови, відкривши скуйовджене каштанове волосся і глибокі сині очі — такі, в яких можна потонути. У них жила буря, невимовна тривога. Вони не бачилися два місяці. Скільки всього не було сказано. Скільки — недосказано.
У любові було 2 хвилини, щоб усе змінити.
Сью хотіла промовити його ім’я, але голос зник. Вона лише пішла вперед — мовби вві сні. Він зустрів її крок — не словами, а обіймами. У ту мить зникло все: перон, сніг, подорож. Лишилися лише двоє.
— Залишайся, — прошепотів Тео, торкаючись її щоки.
— Поїдь зі мною, — прошепотіла Сью, нахиляючись до його губ.
Поцілунок був теплим, солоним — від сліз, від усіх несказаних слів.
Дзвінок. Потяг рушав.
Вони побігли — сміючись і плачучи водночас, тримаючись за руки. І коли двері зачинилися за ними, а світ повільно поплив за вікном, Сью прошепотіла:
— У любові було 2 хвилини, щоб не програти. І вона встигла.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
