Вовкула Поліна. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було дві хвилини, щоб зняти амулет.
Дві, щоб вибрати між тим, ким я була, і тим, ким могла стати.
Небо пульсувало багряним, ніби живе серце. Храм дихав стародавнім світлом, що переповнювало повітря звуками тисячі голосів. Камені під ногами тремтіли, ніби чекали рішення. Я стояла посеред кола, яке не малювала, але знала змалку. Кров предків гомоніла в мені, наче вітри крізь пустелю: зроби це, не бійся.
Я доторкнулася до срібного кулона — єдиного, що лишився від бабусі. Амулет був захистом. Він ховав мене від демонів, від правди, від самої себе.
Але настав час його зняти.
Він важив більше, ніж метал. Більше, ніж пам’ять. Це був мій страх бути кимось іншим. Але хіба можна жити, ховаючись у тіні власної сутності?
Я бачила силу у снах: жінку з очима, як грози, з голосом, що спиняє війну. Мене. Іншу. Майбутню.
Дві хвилини – і закляття вибухне.
Дві хвилини – і або я, або все.
Я зняла амулет.
Повітря зашипіло, прорізаючи мене, мов лезо. Шкіру охопило полум’я, але це не був біль – це була трансформація. Світло розірвало мене зсередини, наповнивши бурею, яка прокинулася в серці.
Я не кричала. Я відлунювала правдою.
Нарешті – собою.
У мене було дві хвилини, щоб перестати ховатися.
І я встигла.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
