Чому ми сміємося? Нове дослідження розглядає можливі причини цієї типової людської поведінки

Автор: Карло Валеріо Бельєні, професор педіатрії Сієнського університету.

На дорозі жінка галасуючи зупиняє таксі і квапливо каже:

– У пологовий будинок. Та не женіть так... я там працюю.

Дотепер кілька теорій прагнули пояснити, що робить речі такими смішними, що вони змушують нас сміятися. До них належать трансґресія (щось заборонене), пригнічення почуття зарозумілості чи зверхності (висміювання), невідповідність – наявність двох несумісних значень в одній ситуації.

Я вирішив переглянути всю доступну літературу на тему сміху і гумору, видану англійською мовою за останні десять років, щоб дізнатися, чи можуть бути зроблені якісь інші висновки. Зробивши огляд понад сотні статей, у моєму дослідженні знайшов ще одне можливе пояснення: сміх — це інструмент, який природа надала нам, щоб допомогти вижити.

Я переглянув наукові статті про теорії гумору, які надали важливу інформацію про три галузі: фізичні властивості сміху, мозкові центри, пов’язані з провокуванням сміху, і користь сміху для здоров’я. Це склало в цілому понад 150 документів, в яких були представлені докази важливих особливостей умов, які викликають сміх у людей.

Організувавши всі теорії за певними областями, я зміг звести процес сміху до трьох основних етапів: здивування, розв’язання та потенційний сигнал про те, що все добре, – це я поясню далі.

Це підвищує імовірність того, що сміх міг бути збережений природним відбором протягом останніх тисячоліть, щоб допомогти людям вижити. Це також може пояснити, чому нас приваблюють люди, які змушують нас сміятися.

Еволюція сміху

Теорія невідповідності добре пояснює гумористичний сміх, але цього недостатньо. У цьому випадку сміх не пов’язаний із повсякчасним відчуттям того, що речі не відповідають нормі чи є несумісними. Йдеться про те, що ми опинилися в конкретній ситуації, яка руйнує наші очікування щодо нормальності.

Наприклад, якщо ми бачимо тигра, який прогулюється вулицею міста, це може здатися недоречним, але не кумедним – навпаки, це буде жахливо. Але якщо у мультику тигр котиться, як м'яч, то це буде смішно.

Мультиплікаційний антигерой Гомер Сімпсон змушує нас сміятися, коли він падає з даху свого будинку і відскакує, наче м’яч, або коли він намагається «задушити» свого сина Барта, очі якого сіпаються, а язик тріпоче, ніби він зроблений з гуми. Це приклади того, як людський досвід переходить у перебільшену мультяшну версію світу, де може трапитися все, особливо смішне.

Але щоб бути смішним, подію треба ще й сприймати як безпечну. Ми сміємося, тому що усвідомлюємо, що тигр чи Гомер ніколи не завдають шкоди іншим, а самі не постраждали, тому що їхні світи, по суті, нереальні.

Тож ми можемо розділити сміх на триетапний процес. По-перше, потрібна ситуація, яка здається дивною та викликає відчуття невідповідності (здивування або паніки). По-друге, занепокоєння або стрес, спровоковані невідповідною ситуацією, яку необхідно розв’язати та подолати (розв’язання). По-третє, фактичний сміх діє як сигнал «все добре», який сповіщає слухачів (полегшення), що вони в безпеці.

Сміх цілком може бути сигналом, який люди використовували протягом тисячоліть, щоб показати іншим, що реакція «боротьби або втечі» не потрібна і що уявна загроза минула. Ось чому сміх часто заразливий: він об’єднує нас, робить нас більш комунікабельними, сигналізує про припинення страху чи хвилювання. Сміх життєствердний.

Ми можемо перекласти це прямо на фільм 1936 року «Нові часи», де кумедний персонаж Чарлі Чапліна, бродяга, одержимо закручує болти на фабриці, наче робот, а не людина. Це змушує нас сміятися, тому що ми несвідомо хочемо показати іншим, що тривожне видовище людини, зведеної до робота, є вигадкою. Він людина, а не машина. Приводів для тривоги немає.

Як гумор може бути ефективним

Так жарт може починатися зі сцени зі звичайного життя, а потім перетворитися на щось трохи дивне та незрозуміле (наприклад, хтось поводиться неадекватно), але зрештою ми розуміємо, що це несерйозно і насправді дуже комічно (у каламбурах подвійне значення розв’язки приносить полегшення, викликаючи сміх).

Як я показав у попередньому дослідженні про те, як люди плачуть, сміх має велике значення для фізіології нашого тіла. Подібно до плачу – жування, дихання чи ходьби – сміх є ритмічною поведінкою, яка є відпускним механізмом для тіла.

Центри мозку, які регулюють сміх, контролюють емоції, страхи та тривогу. Вивільнення сміху знімає стрес або напругу ситуації та наповнює тіло полегшенням.

Як показали дослідження клоунотерапії, гумор часто використовується в лікарнях, щоб допомогти пацієнтам у лікуванні. Гумор також може покращити артеріальний тиск та імунний захист, а також допомогти подолати тривогу та депресію.

Дослідження, розглянуті в моєму огляді, також показали, що гумор важливий у навчанні та використовується для підкреслення понять і думок. Гумор, пов’язаний з матеріалом курсу, підтримує увагу та створює більш спокійне і продуктивне навчальне середовище. Під час навчання гумор також зменшує тривожність, покращує залученість і підвищує мотивацію.

Любов і сміх

Перегляд цих даних про сміх також дозволяє висунути гіпотезу про те, чому люди закохуються в когось, бо «вони змушують мене сміятися». Це не просто питання кумедності. Це може бути щось складніше. Якщо чужий сміх провокує наш, то ця людина сигналізує, що ми можемо розслабитися, ми в безпеці – і це створює довіру.

Якщо їхні жарти викликають наш сміх, це допомагає нам подолати страхи, викликані дивною чи незнайомою ситуацією. І якщо чиясь здатність бути смішною дозволяє нам подолати свої страхи, нас більше тягне до такої людини. Це може пояснити, чому ми обожнюємо тих, хто змушує нас сміятися.

Сьогодні, звичайно, ми не надто замислюємось над сміхом. Ми просто насолоджуємося ним як досвідом, який піднімає настрій, і заради відчуття благополуччя, яке він приносить. З еволюційної точки зору, саме ця людська поведінка, ймовірно, відіграла важливу роль для усвідомлення небезпеки та самозбереження. Навіть зараз, якщо ми стикаємося з небезпекою, потім часто реагуємо сміхом через відчуття чистого полегшення.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Why do we laugh? New study considers possible evolutionary reasons behind this very human behaviour» в журналі The Conversation 22 вересня 2022 р.

Переклали Ростислав Кашуба, Маргарита Клименко і Владислав Полігас.