Як ми можемо працювати і жити в рівноправ’ї: інтерв’ю з Марі Наземан
Рівна оплата праці, розширення можливостей для жінок, баланс між роботою та особистим життям: у жіночому місяці, березні, ми хочемо поговорити з акторкою та активісткою руху за справедливість у галузі моди Марі Наземан про те, що можна покращити у робочому житті.
Марі Наземан після своєї участи в шоу «Топ-модель по-німецьки» досягла різноманітних успіхів у кар’єрі. Окрім своєї роботи моделлю та акторкою театру та кіно, вона заснувала блог fairknallt.de та розповідає там про стійкий розвиток у галузі моди. Нещодавно вона написала науково-популярну книжку на цю тему «Одержимість справедливістю — мій зелений компроміс». Як дружина та мати двох маленьких дітей вона з власного досвіду знає про упередження та перешкоди, які їй довелося подолати в професійній сфері. Протягом багатьох років вона активно відстоювала питання рівности під час різноманітних ініціятив, у публічних виступах, а також в інстаґрамі. Поставивши їй одинадцять питань, ми хочемо дізнатися, чого вона навчилася за цей час і чого, на її думку, ще не вистачає у професійному житті.
Пані Наземан, у Міжнародний жіночий день Ви опублікували на своєму каналі в інстаґрамі пост про рівноправ’я. Ви також брали участь у кількох кампаніях на цю тему. Де Ви особисто бачите найбільшу потребу в змінах у сучасному діловому світі?
Компанії повинні йти в ногу з часом. Батьки хочуть проводити час зі своїми дітьми і при цьому робити кар’єру. Ми всі можемо лише кілька годин на день зосереджено працювати. Чому компанії більше не пристосовуються до потреб людей у вільному часі? Також існує велика потреба в змінах, коли йдеться про догляд за дітьми. Нам потрібно набагато більше виховательок, і їм потрібно краще платити. Також потрібно допускати більше жінок до керівних посад і, звісно, надавати однакову зарплату за той самий об’єм роботи.
Що б Ви хотіли отримати в результаті дискурсу, який ведеться в цій сфері?
Хотілося б, щоб було більше розуміння того, що жіноча квота не є дискримінацією чоловіків. Люди просувають людей, які схожі на них, тобто білі 50-річні чоловіки, які люблять грати в гольф, радше за все віддадуть посади білим 50-річним чоловікам, які люблять грати в гольф. Квота означає, що керівні посади, які часто обіймають чоловіки, можуть бути розподілені так, щоб нарешті на вищих посадах було більше жінок.
Які найважливіші висновки Ви зробили для себе, обмінюючись досвідом з іншими?
На мій погляд, дедалі більше жінок об’єднують зусилля та засновують спільноти, щоб професійно підтримувати одна одну — це дійсно чудово та важливо. Я також зрозуміла, що зміна ситуації на протилежну, сексистські погляди щодо чоловіків чи зверхнє ставлення — це не фемінізм. Для мене справжній фемінізм означає цінувати людей, відкинути своє еґо і робити те, що я люблю, щиро, але водночас наполегливо.
На Ваш погляд, яких кліше люди мають терміново позбутися?
Що лише жінки мають доглядати за дітьми. Мій чоловік на рік пішов у відпустку для догляду за дитиною, і ми на власному досвіді пересвідчились, що діти линуть до тих, хто проводить з ними більше часу. І, звичайно, разом батьки краще розуміють, які потреби має дитина.
Ви продовжуєте говорити про працю з догляду. До неї належать такі завдання, як догляд за дітьми, хатня праця або догляд за хворими. Необхідна діяльність, яка не оплачується. Наскільки ми можемо змінити ставлення суспільства, щоб таку працю більше цінували?
Ми з чоловіком знаємо, що праця з догляду — це найбільш виснажлива праця з усіх, особливо якщо ви не маєте досвіду в цій сфері. У нашому суспільстві час, присвячений догляду за дитиною, наприклад, часто називають відпочинком або відпусткою. Це показує, що таку важливу працю рідко належно оцінюють.
Ви сама мама. Які були найбільші складнощі з точки зору поєднання сім’ї та роботи?
По-перше, через сім тижнів після народження сина, коли знімалася у телесеріялі, я зіткнулася з так званим мамшеймінґом (англ. mom — мама, shame — присоромити) з боку інших матерів, і це мене дуже розчарувало. З іншого боку, тема дитячих садків під час пандемії коронавірусу була і залишається дуже складною. Відсутність достатньої кількости вихователів, немає заміни, і ми стикаємося з питанням: чи звільнитися з роботи та доглядати дитину вдома, чи все одно віддати її до садку та ризикувати тим, що вона не отримає належного догляду.
Які сильні сторони матерів зараз недооціюються на роботі?
Я думаю, що матері дуже добре навчаються працювати в режимі багатозадачности. Коли ви керуєте сімейним життям, ви постійно жонглюєте різними завданнями. Відколи я стала матір’ю, кожне професійне завдання сприймаю як свято.
Які навички спілкування ви цінуєте в людях, з якими довго працюєте?
Чесність для мене надзвичайно важлива. Помилки трапляються, я не думаю, що це погано, але дуже важливо, щоб їх визнали, тоді у вас буде шанс впоратися з завданням краще в майбутньому. Я також хочу отримувати чесний зворотний зв’язок. Я не можу працювати з людьми, які постійно розхвалюють мою роботу до небес і не мають жодної критики.
У сучасному світі праці важливу роль відіграють не лише навички, а й цінності. На що ви звертаєте особливу увагу, коли отримуєте нову пропозицію про роботу чи співпрацю?
На щастя, зараз я можу вибирати, з ким я хочу працювати. Для себе я розглядаю лише ті компанії, які поділяють мої цінності. Сталий розвиток і справедливість є надзвичайно важливими для мене.
Чи є вже нові проєкти, на які ви з нетерпінням чекаєте в майбутньому?
Я щойно вперше зіграла головну роль в артгаусному фільмі. Не можу дочекатися, коли ми з чоловіком подивимося його в кінотеатрі. Фільм є успіхом для нас обох, тому що без турботи мого чоловіка проєкт був би неможливим.
Наостанок, маємо невеличке гіпотетичне питання: якби у вас не було жодних зустрічей протягом тижня, куди б ви хотіли поїхати в Німеччині?
Тоді я просто поїхала би з Берліна до Гамбурґа. Мені подобається цей короткий, швидкий маршрут, і я відвідала би моїх гамбурзьких друзів, яких не бачила багато років. Це було б чудово!
Інтерв’ю вперше було опубліковано в журналі Німецької залізниці «Mobil».
Переклали Вікторія Пеньковська, Яна Полторак і Карина Хоменко
