Наталія Шевель. На перехресті - в чеканні
Есе
Зболена, спустошена, в постійній тривозі, стомлена чеканням миру, втраченою вірою в світлий день, закидана запитаннями, немов дрібним жалюгідним камінням, наповнена вщент розбитими сподіваннями, зі спаленими мостами довіри. Трепетно відчувала, ніби вкотре перегортала сторінки прожитих днів і нестримно чогось бажала…Майже знищена… Та все-таки жива…
Жіноча душа… Зупинилася на перехресті втраченого мирного життя. Відчуження. Непокора... Невідомість…
Її перехрестя без музики весни, ніжних квітів, всеперемагаючої любові.
Лише десь, в глибині душі, згорьованої, але всесильної у вірі й благанні, жевріє маленький вогник надії, який зігріває. Для цього і варто жити.
