Наталія Шевель. Несподіване весілля
бувальщина
Думки до недавна про омріяне весілля супроводжували Прокопа:
- Скільки зустрічалися. І весілля було таким бажаним. Але сталося так, як мало статися.
- Тож тепер думай, хлопче, десь ти недогледів свою наречену, - глузував з себе.
Тому всю ніч не спав, обмірковував. Ніяк не міг зрозуміти, чому так помилився в Устині?
- Як вона могла зрадити світ його почуттів, мрії? А він так їй вірив, - розмірковував Прокіп.
Сказала чітко, що не піде заміж. Тож не лишалося нічого робити, як шукати вихід. Один єдиний, який, здається, порятує. Перебирав у пам’яті не одну дівчину на виданні, згадував не одне миловидне личко. Зупинився, коли зустрів в уяві сусідку. «Чи піде за нього?», - в голові крутились думки. Але пригадав, що не раз крадькома задивлялася на нього. "Та чи вийде за нього заміж?", - питав ніби її, себе. Як подумає, що вдома з вчорашнього дня кипить, шкварчить, вариться, то стає ніяково, аж дух перехоплює. Одним словом, батьки до весілля сина готуються.
-Тільки немає, немає того весілля, - в розпачі тихо говорив.
У Гафії була вада, через яку, коли помічали, сміялися хлопці. Але Прокіп і не думав, як його зрозуміють люди, тим паче сільські парубки. Знав одне, що йому треба позбутися сорому і врятувати ситуацію. Тож його нічого не спиняло. Дівчина була одинокою через горб на спині, який не давав спокою. То думала, що так і лишиться із-за нього незаміжньою. Прокіп на ваду дівки не зважав. Йому подобалася щира і мудра Гафійка. Був впевнений, що вона його зрозуміє.
Радощів у Гафії не було меж, коли несподівано рано-вранці на великий подив дівчини і батьків на порозі хати з'явився Прокіп і промовив:
-Підеш за мене заміж?
Дівчина впевнено спитала:
-Куди мені, такій невдасі, на кохання сподіватися? Насміхаєшся з мене?
Як не як дівчина мала таємницю: Прокіп давно їй подобався. Тільки виду не подавала, бо засміють. А от Прокіп її помітив, сказав, можливо, і збрехав:
- Та що ти, Гафійко. Я в хату до вас прийшов. З батьками буду говорити. Давно до тебе придивляюся.
Але не міг втаїти від неї істинну причину їх одруження: зраду Устини з іншим і відмову від весілля. Зрозуміло, міг і приховати причину, але хотів, щоб між ними не було недомовок. Звісно, хлопець міг би і скасувати весілля, хоча його батьки так дбайливо готуються женити сина. Гафійка вислухавши парубка, радила:
- Спробуй порозумітися з Устею. Може, таке бути, що одумається: погарячкувала дівчина. Бо і новоспечений залицяльник від неї, кажуть, відвертається, називає поза очі її невірною.
Та Прокіп був незламним, тож твердо вимовив:
- Назад немає вороття. Він не зможе пробачити, це як через самого себе переступити…
- Ось так за ніч знайшов вихід, - хвалив сам себе.
Поговорив щиро з дівчиною, обіцяючи, що її не скривдить і любитиме. Хоч у його кохання дівчина не занадто і вірила, але з приязню дивилася на похнюпленого, але щирого парубка. Дійсно, він не кривив душею, та і в дівках не хотіла засиджуватися. Добре знають одне одного ще з самого малечку, спілкувалися, навіть приятелювали. Тому повірила і дозволила поговорити з батьками. Прокіп був рішучим, бо в нього не було іншого виходу. Хоч і сміливості поговорити трішки не вистачало, але треба було рятувати становище. Долаючи страх і сумнів, постав перед батьками майбутньої, як сподівався, дружини. Боявся, що не зрозуміють, бо у селі всі знали про його стосунки з Устиною і про можливе одруження.
Вклонився і промовив:
-Хочу одружитися з вашою донькою.
На щастя, мати й батько зрозуміли хлопця, адже бажали щастя і своїй дитині. Батько, навіть, поплескав його плече і сказав:
- Сподіваються в тому, що не скривдиш моєї Гафійки.
Поцілунки…Щирість поглядів, обіймів, почуттів. Жарти, пісні, танці. Обдарування молодих. Для Прокопа і Гафії розпочалося несподіване не лише для людей, а й для них самих нове життя. Одруження, споріднення душ, що так чекала наречена.
