Наталія Шевель. Невдале заміжжя

Поділитися:

Історії з життя

1.Соломія

Соломія незрячими очима через вікно вдивляється туди, де колись виднілася долина. Наче вона може її розгледіти.

Бабуся твердить собі, міцно тримаючи кінчик хустки:

-Дивно, скільки років пройшло, а люди кажуть, що не висохла.

Пригадується заміжжя. Скільки ховалася саме в тій долині. Докладала немало зусиль, щоб було так, як у людей. Та де там? Кохання, як та долина, зміліло. Діти виросли.

Знала, що так, як вона терпіла, зараз жінки не будуть терпіти, а вона жила з наругою. Жила, не йшла з дітьми до матері, бо в той нелегкий час потрібен був у дворі чоловік. Але й життя Соломії з ним ніяк не було. І ревнував без підстав, і ображав, ніколи не шкодуючи. Був таким жорстоким і самовпевненим, аж страшно було. Здавалося, більше за жінку і дітей любив полювання. А коли було не по його, тобто не догодила дружина, то виводив її з дітьми на подвір'я, ставив біля паркану і направляв на них рушницю… Двоє синів, зіщулившись, у страху, притулялись до матері. На щастя, батько завжди милував.

Розв' язка невдалого сімейного життя відбулася тоді, коли чоловік повертався з полювання. Сталося так, що опинився під колесами вантажівки. Чи сам необережно упав, чи хтось допоміг? Невідомо. Тож разом з усім трагізмом несподіваної втрати настав для Соломії і дітей хоч якийсь просвіток. Так і жила одна з дітьми. Заміж більше не виходила. Розуміла, що з життя з таким чоловіком часто гнало її з синами і долину. Але вона з дітьми з неї викарабкалася.

Дивно, не розлучалася з чоловіком-тираном. Тоді так не було заведено. Як кажуть, одружувалися раз - і на все життя.

Соломія роздумує вголос:

-Жили, любили, терпіли. А тепер зовсім не так. Великим здивуванням було те, що її небога Катерина через декілька днів після одруження розлучилася.

2.Катерина

Юність Катерини припала на другу половину ХХ століття. Нова мода. Неабиякі смаки в дівчат. Незвичним для дівчини виявилося її весілля. Багатолюдне, жваве. Два дні грали музики. Тиждень святкували. Та найбільше вразило родичів, сусідів та й саму наречену і, зрозуміло, її батьків те, що наречений, тобто новоспечений чоловік, ніс її на руках із зали реєстрації шлюбу аж додому. А цей шлях був не короткий.

Люди перешіптувалися:

-Як браво й завзято йде,- говорили одні, ледве встигаючи за чоловіком.

-І де тільки ті сили в нього беруться, - дивувалися інші запрошені.

-Який наречений. Видно, сильно любить Катерину, - додавали до розмови.

Та молодий не зважав. Сам дивувався, де скільки сили і завзяття бралося.

Часу на роздуми не було, але мимоволі подумав:

-Чи так хочу догодити Катерині і її батькам, чи просто похвастати…

Для людей була невідома така незрозуміла поведінка нареченого, який міг скільки часу просто йти поряд з нареченою.

Яким було спонтанним весілля, таким швидким було і розлучення. Катерина на запитальні погляди батьків і родичів пояснювала:

-Не можу я так жити. Не можу змиритися з його хизуванням і прагненням постійно верховодити.

Тітка Соломія переживала за небогу. Ніяк не могла зрозуміти, що вона так швидко, не задумуючись, розлучилася. Адже спільно давали подружню обітницю. Думала, стиха промовляючи:

-У моїй молодості так не було заведено. Раз - і на все життя. Жили, терпіли. Змирилися з характером чоловіка - і все. А тепер зовсім не так.

Великим здивуванням тітки було те, що Катерина невдовзі познайомилася з своїм новим чоловіком - хлопцем, який ще й одруженим не був. Зійшлися мовчки і стали жити. Тільки на цей раз без весілля. Тихо, навіть без свідків розписалися. У сім'ї народилася дівчинка. Потім ще двоє синів. І жили добре, працювали, дбали про родину, рук не покладаючи.

3.Настуся

Дівчина була з покоління тих, хто добре знає собі ціну. Так сталося, що до Настусі, водночас, сваталися два парубки. Зустрічалася з одним майже два роки. І батьки майже породичалися. Потім почав залицятися інший, який більше сподобався. Тож і вийшла за нього заміж, розбивши серце тому, першому, який скільки топтав стежку до її подвір'я.

Катерина ніяк не могла зрозуміти племінницю. Було одне запитання:

-Чому так вчинила?

От тільки не дуже добре жилося Настусі в шлюбі. Все більше задивляється, як живе колишній з її родичкою. Часто собі повторювала:

-У них краще, чим у мене.

Росли діти. А Настуся все чекала змін зі сторони чоловіка. А той геть до неї охолов. Кохання, якого давно не було, дало тріщину. Справжнісіньку, непоправну. Почала задумуватися про розлучення. Так і сталося. Тепер вона вільна.

Часто думає про своє невдале заміжжя, нове почуття, що тоді її так засліпило. Стверджує:

Що то значить невдало вийти заміж. І бабі так, і тітці. Баба жила, терпіла. Тітка з першим чоловіком зразу ж після весілля розбіглися. Я чекала від чоловіка любові, так і не дочекалася.

Невдале заміжжя не дощова днина. Її можна перечекати. Недаремно кажуть, заміж вийти - не дощову днину перестояти.