Наталія Шевель. Заплакала весна
0
Поділитися:
Весна омріяно заплакала дощами,
Неначе серце вийшло з берегів.
Весна чекання і така жадана.
Так плаче осінь. Та, чомусь, без слів?
То як життя вже мирне повернути,
Як сльози ллються й ллються навесні?
Весна ж бо плаче. Як її збагнути,
Коли над небом зводяться хрести?
Весна заплаче знову, не дощами,
Сміливий вітер біль не рознесе.
Весна страждання й вічного чекання
Спустилась непокірно на плече.
