Вчені досліджували мозок акторів в образах Ромео та Джульєтти
Якщо актор залишається в образі іншої людини, мозок змушений змінювати активність центрів, які відповідають за образ власного «я», і це видно на томографії акторів.
Занурюючись в образ свого персонажа, справжні актори здатні напрочуд сильно перетворюватися і ніби бачити світ очима іншої людини, втрачаючи власне «я». Дослідників з канадського Університету Мак-Майстер зацікавило, як це відбивається на активності нейронів у «вищих» галузях головного мозку, пов'язаних із усвідомленням себе. Тому вчені провели експерименти з 15 добровольцями, здебільшого студентами театральних ВУЗів, які виконували ролі або Ромео, або Джульєтти.
Залишаючись "в образі", актори відповідали на питання особистої анкети, а також проходили сканування головного мозку в томографі. Крім того, поки піддослідні проходили МРТ, вони відповідали на нові питання і в різних варіантах повинні були робити це від свого імені або від імені свого друга, або від імені свого персонажа. У деяких випадках їх також просили говорити із британським акцентом. Про те, як це вплинуло на активність нейронів, автори пишуть у статті, опублікованій у журналі Royal Society Open Science.
Наприклад, активність дорсолатеральної та вентролатеральної частин префронтальної кори, які за однією з гіпотез пов'язані зі збереженням послідовного усвідомлення власного «я», у акторів у ролі або при відповідях від чужої особи були пригнічені. Можливо, це й дозволяє нашому мозку переживати та оцінювати події з погляду інших людей. У акторів, які відповідали з невластивим їм британським акцентом, пригнічувалися і додаткові області — за словами вчених, так, наче мозок «відключав» властиві собі уявлення. Те саме спостерігалося й у людей «в образі».
Однак у піддослідних, які грали Ромео чи Джульєтту, виявилося й підвищення активності окремих частин мозку, якого не було помітно у людей у всіх інших досліджених випадках. Йдеться про передклиння великих півкуль, розташоване з внутрішньої сторони їх тім'яних частин. Ця область відіграє фундаментальну роль в управлінні увагою, роботі пам'яті та свідомості. Такі зміни, на думку авторів статті, свідчать про те, що в мозку актора відбувається «відключення» його власного «я». Ведучий автор роботи, голова лабораторії NeuroArts Стівен Браун (Steven Brown) додає: «Виглядає, немов якщо ви граєте, то ви пригнічуєте себе. Немов персонаж опанував ваше тіло».
