(1871-1916)
Лесь Мартович був обдарованим від природи великим талантом. Проте життєві злигодні, важка виснажлива праця заради горьованого шматка хліба, постійні, нескінченні поневіряння запустілими, докраю розореними галицькими селами і містечками, важка недуга і смерть у неповних 45 літ не дали змоги розгорнутися його великому обдарованню письменника-сатирика і гумориста. Досить драматично склалася особиста й літературна доля цієї напрочуд веселої людини.
Природною стихією для Леся Мартовича були сатира й гумор, нахил до яких він виявив ще в юнацькі роки. Суспільну роль сатиричного слова Мартович осмислював в органічному зв'язку з естетичними законами критичного реалізму, що передбачає художню правду в зображенні життя й водночас дає читачеві відчути ідеал, на який орієнтується сатирик.
На думку Мартовича, будь-який художній твір повинен бути правдивим відображенням певної епохи. Його творчість розвивалася в дусі критичного реалізму й мала яскраво виражене сатиричне й гумористичне спрямування з характерними ознаками українського національного гумору. Ці ознаки самобутньої Мартовичевої творчості розкрилися в процесі висвітлення ним важливих соціальних і морально-етичних проблем.
Мартович майстерно користувався різними жанровими формами малої прози: писав сатиричні новели й оповідання, казки і фейлетони, гуморески і памфлети, кладучи в їх основу важливі політичні події свого часу.
Популярні твори
Критика
- Драматизм соціальних і морально-психологічних конфліктів оповідання Леся Мартовича «Мужицька смерть»
- Мечем сатири, гумором любові
- Сатирична творчість Леся Мартовича
- Лесь Мартович крізь виміри часу
- Іван Франко і Лесь Мартович: мотиви одного непорозуміння
- Лесь Мартович і український радикальний рух в Галичині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
