(34–62)
Сатири Персія кидають яскраве світло на одну з цікавих сторінок римської історії, на суперечності римського рабовласницького суспільства періоду зміцнення монархічного режиму в Римі, зокрема правління Нерона.
Якщо манера літературного стилю позначилася на творчості Персія лише в деякій мірі, то далеко більший вплив на мову і стиль поета зробила розмовна, простонародна латинська мова. Для Персія розмовна латинь була тією скарбницею, з якої він поповнював свою лексику та фразеологію. Персій використовував елементи розмовної мови як засіб вираження опозиційних настроїв римської аристократії.
З одного боку, Персій як стоїк виступає в сатирах з моральними проповідями, з другого ж боку, він при цьому завжди додержується певних соціально-політичних поглядів, вістря його сатир спрямоване проти політичних противників. Цю двоїстість соціально-політичного та морально-повчального елементів можна простежити у викладі всіх сатир.
Твори
Критика
