(1880-1951)
Володимира Винниченка завжди цікавила людина. В обставинах трагічних, у розпачі, у ситуації морального вибору, у стосунках з іншими людьми (ворогами, друзями, коханими) опиняються його персонажі, а сам автор завжди виступає аналітиком, дослідником людської природи у всіх її проявах.
Експериментуючи в своїй мистецькій лабораторії, досліджуючи закони людського життя, В. Винниченко шукав "формулу щастя". Вона, як виявилося, полягає в радості, дарованій коханням, у насолоді гармонійного єднання з природою та музикою.
Кохання стало однією з основних тем у творчості українського письменника. Воно супроводжує його героїв у житті, відкриває й освітлює їхні душі, змінює життя, штовхає на подвиги, а основне — повертає від вигаданих, штучних теорій до вічних істин і реальності.
Твори
Критика
- Володимир Винниченко: літературний геній та революціонер з непростим характером
- Гармонійне і дисгармонійне в українській літературі початку ХХ ст. (Володимир Винниченко і сучасники)
- Поняття соціальної норми та відхилення у творчій спадщині Володимира Винниченка
- Творчий полілог (В. Винниченко і західноєвропейська література початку XX ст.)
- Володимир Винниченко в оцінці міжвоєнної критики (за матеріалами галицької періодики)
- Володимир Винниченко про духовну кризу суспільства як результат нівелювання людини
- Драматизм ранньої повісті Володимира Винниченка «Краса і сила»
- В. Винниченко: письменник, історик, політичний діяч
