Василь Шкляр

– З чого усе почалося? Що стало для Вас вирішальним поштовхом?

– Кожен Вам дасть на це запитання свою осібну відповідь, але, насправді, першопричина у всіх однакова. Поштовхом до літературної творчості є прочитання цікавих книжок. Їх магія спонукає чи провокує кожного з нас «спробувати і собі». Не всім вдається впоратися з цією спокусою, але бувають щасливі винятки.

– Яку книгу варто прочитати кожному, і чому?

– Окрім канонізованої класики, кожному українцеві треба прочитати «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського. Ця книжка настільки зміцнює дух, що з виразу обличчя людини видно чи вона читала «Холодний Яр», чи ні.

– Що для Вас є джерелом натхнення? Звідки його черпаєте?

– Я не знаю, де те джерело. Інакше вичерпав би його давно. Великі люди кажуть, що це любов. Я їм не заперечую.

– Які асоціації викликає у Вас слово «щастя»? І що воно означає особисто для Вас?

– Щастя – це не радість, яка заполоняє душу. Щастя – це спокій сумління. Тобто згода із самим собою. Це солодкий сон перед світлим завтрашнім днем.

– Що Ви найбільше цінуєте в людях?

– Уміння мовчати і слухати.

– Хто є Вашим кумиром? І чому саме цією людиною захоплюєтеся?

– Мій літературний кумир – Григір Тютюнник. Я мав щастя знати його близько. У Тютюнника не було зайвих слів ні в спілкуванні з людьми, ні в його творах. Ніхто так не висвітлив український характер, як Григір.

– Чи переживали період творчої кризи? Якщо так, то як Вам вдалося її подолати?

– Звісно, переживав. Я до цього ставлюся спокійно. Ніколи себе не силував, не примушував писати, не працював на конвеєр. Усьому свій час. Час писати і час споглядати.

– Якби Вам випав шанс наново прожити якийсь день із минулого, чи скористалися б Ви ним? Чому?

– Ні, це дуже небезпечно. Одна мить може змінити все життя, а Ви кажете про день.

– Який із написаних Вами творів є улюбленим?

– «Залишенець» («Чорний Ворон»).