Коли вже — ні вогню, ні диму...
Коли вже — ні вогню, ні диму,
а тільки чисте світло днів,
і тишини свята твердиня
стоїть незрушно при мені, —
тоді ваш світ для мене спить,
тоді витончується, тане
мій вірш, тонкий, мов порцеляна,
з якої тільки світло пить.
Такий простий, такий блідий,
такий прозорий — видно наскрізь:
ідуть качата до води...
Синіє айстра...
