Олесь Доріченко. Шопена грають
Шопена грають…
Чужина…
І тихо-тихо, лише кроків
у сонні вікна б’є луна.
Шопена грають…
Чужина…
Туманом стелеться неспокій.
Незнане місто…
Ніч чужа…
Шопена вальси…
Мрійна втома.
А мозок точить дум іржа –
незнане місто…
Ніч чужа…
А як там в Києві?
Як вдома?
Неону смуги, шурхіт шин,
меланхолійне піаніно…
Хтось грає, ніби на душі.
Неону сяйво, шурхіт шин,
а серце рветься на Вкраїну.
Шопена грають…
Чужина…
Твори
Критика
