Полістилізм у контексті творчості Кобо Абе (на прикладі роману «Стороннє обличчя»)

Р. В. Однолько, О. П. Усенко

У даній статті ми розглянемо поняття «полістилізм» у контексті творчості японського письменника Кобо Абе – на прикладі роману «Стороннє обличчя» (яп. 他人の顔，1964).

Полістилізм бере свої витоки з музики і насамперед пов’язаний із творчістю композиторів сучасного і минулого: А. Шнітке, І. Стравінського, С. Прокоф’єва, Т. Ріпдала та інших. Музичний полістилізм поєднує всі шари музичного мистецтва, починаючи з найбільш «вульгарних» та «маргінальних» для академічної культури зразків і закінчуючи зразками «високої культури». Але це поєднання не стирає різницю між відмінними культурними цінностями, скоріш воно виражає співіснування цих цінностей в єдиній площині, тобто в такому музичному творі показано життя як воно є, з усіма його принадами та недоліками.

Спробуємо дати узагальнене визначення полістилізму як естетичної категорії, задля цього скористаємося формулюванням, яке виклав у своїй статті дослідник Пенюк В.: «Полістилізм - здатність мислення працювати (сприймати, творити) одразу в декількох художніх системах». До ознак полістилізму найчастіше відносять цитатність, принцип алюзії, іронію, принцип цілісності твору за умов його штучності, техніку адаптації та принцип гри зі стилями. Всі ці ознаки безумовно споріднюють полістилізм з категорією постмодернізму. Але деякі літературознавці вважають ці рамки умовними, і тому «полістилізм не може бути визначеним у межах однієї парадигми – чи то модерної, чи постмодерної». На їх думку, «...полістилізм за формальними ознаками чітко вкладається в традицію розуміння постмодернізму, але його приховані та явні інтенци, його «пафос» та коріння слід шукати насамперед в модернізмі». Однак ми, відштовхуючись від того, що К. Абе є одним із перших японських постмодерністів, будемо розглядати полістилізм у контексті творчості цього митця під кутом зору постмодернізму.

У новелі «Червоний кокон» (яп. 赤レヽ薩，1951) письменник демонструє фантастичні метаморфози персонажа: як людина перетворюється на шовковичний кокон, а далі поволі розплутує себе. Герой іншої новели «Злочин S. Карми» (яп. S •カルマ氏の犯罪，1951) забуває своє ім'я, та пізніше розуміє, що воно було вкрадено його ходячою візитною карткою. Отже, як пише американський літературознавець К. Болтон, розум та раціональна основа в новелах Абе замінені спотвореною логікою марення або нічного страхіття..

Роман «Стороннє обличчя» - це сповідь спотвореної людини, яка втратила обличчя через вибух рідкого кисню під час невдалого хімічного експерименту. На думку героя — поважної людини, завідувача хімічною лабораторією — його потворність заважає звичайному життю, він починає розуміти, що раніше недооцінював роль зовнішності, вважаючи її вторинною порівняно із внутрішнім змістом людини. Тож спочатку він приховує обличчя бинтами, але оскільки це не дуже допомагає в налагодженні контакту з людьми, вирішує виготовити маску. Однак штучне обличчя розпочинає домінувати над свідомістю героя, виникає мотив двійництва, що призводить до моральної деградації героя.

Роман представлено у вигляді записок від імені героя, що зібрані у три зошити: чорний, білий, сірий. Як стверджує оповідач:「色と内容とのあいだには、むろんなんの関係もない。たた、区別しやすいようにと、行き当りばったりに選んでみたまでである。 «Певна річ, між кольором та змістом немає жодного зв’язку. Я лише спробував відтворити їх навмання, щоб легше було розрізняти». Але насправді це не так, і ці три частини значно відрізняються одна від одної за стильовими ознаками. У критиці прийнята така класифікація зошитів: чорний зошит презентує науково-технічну мову, білий та сірий разом - художню або мову вимислу, зокрема сірий - раціоналістичну мову розуму, який оголошує невдале зізнання.

В усіх частинах оповідач більш-менш дотримується хронологічного порядку. Отже, в чорному зошиті зображено назрівання рішення з приводу виготовлення маски га перші кроки з її конструювання. Саме в цій частині змальовані технічні труднощі, з якими зіштовхується герой: як надати масці виразності та рухливості, як вирішити проблему вентиляції обличчя, як відтворити блиск та колір людської шкіри і т. д.

Надалі науково-технічний стиль чорного зошита трансформується у художній стиль білого та сірого зошитів. Цей стиль тісно пов’язаний з впливом маски на героя, його проявом насильства до людей навколо. Білий зошит проводить нас через заключні стадії конструювання маски та перші етапи її приміряння головною дієвою особою. В цій частині багато уваги приділяється описам сновидінь, розповідям, галюцинаціям, сюжету фільму і цілому ряду нічних фантазій.

Оповідь наступного сірого зошита головним чином зосереджується на зображенні ночі зваблення героєм власної дружини, днів до і після цієї події. Таким чином, розповідь охоплює лише три дні. В цій частині дійство роману переноситься у внутрішній світ героя та суперечки з самим собою.

На перший погляд може здатися, що науково-технічний та художній стилі, представлені в романі «Стороннє обличчя», протистоять один одному. Але як зазначає К. Болтон, цитуючи відомого теоретика М. Бахтіна, що роман - це розмаїття окремих художньо оформлених голосів, й насправді конфлікт між стилями породжує силу та сенс роману. Тобто, гра зі стилями дозволяє автору створити нове небачене поєднання, яке заграє так, як ніколи б не заграли його складові елементи поодинці. Отже, можна зробити висновок, що К. Абе використовує змішаний стиль в своїх творах не задля того, щоб заплутати читача, а щоб показати ірраціональний світ довкола таким, як він є - без прикрас, де співіснують Чорне та Біле.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2011. – Ч. 2. – С. 215-218.

Біографія

Твори

Критика