Дещо про стилістичну специфіку портретного опису головного героя роману Френсіса С. Фіцджеральда «Ніч лагідна»

Ж. Ю. Порохня

На сьогоднішній день багато дослідників займаються проблемою художнього опису. Існують численні варіанти трактування термінів «опис» та «портрет».

В. П. Кубко в «Документній лінгвистиці» визначала опис як «словесне зображення якого-небудь явища дійсності шляхом перерахування його характерних ознак». З точки зору об'єкта опису В. П. Кубко виділяє наступні типи: побутовий, портретний, інтер'єрний, пейзажний, науково-технічний, опис стану речей. Дана стаття присвячена портретному опису Річарда Дайвера в романі Ф. С. Фіцджеральда «Ніч лагідна».

Згідно із літературознавчим словником-довідником, портрет у літературі — це «засіб характеротворення, типізації та індивідуалізації персонажів. Маючи за основний предмет художнього зображення взаємодію людини з довкіллям, письменники описують зміни зовнішнього вигляду персонажів у конкретних ситуаціях, у взаєминах між ними». Крім цього, портрет — це не тільки зовнішній або внутрішній образ вигаданої або реальної людини. Він також містить в собі суб'єктивне ставлення автора до зображуваного їм персонажу. Аби привернути увагу читачів та дати можливість краще пізнати внутрішній світ персонажів, автори приділяють увагу таким речам, як міміка, динаміка мовлення, дихання і т. п. Також зовнішній вигляд персонажу може багато сказати про його матеріальний стан, настрій та вподобання. Портретний опис типізують за численними ознаками. Наприклад, за ознакою композиційної будови він може бути:

цілісним — це такий опис, який містить у собі більш чи менш детальне зображення зовнішності героя;

фрагментарним - це опис, у якому подана одна (чи більше) суттєва деталь портретного опису.

За інтеракційними характеристиками можна виділити наступні види портретного опису:

автономний - це опис, який охоплює структуру висловлювання або декількох висловлювань;

вбудований портретний опис, коли деталь включено до структури висловлювання;

комбінований портретний опис, тобто такий, що поєднує автономний та вбудований типи.

«Ніч лагідна», за визначенням дослідника А. І. Старцева, - один із найтрагичніших та неоднозначних романів Фіцджеральда, який став останнім твором, написаним автором перед тим, як його спіткала криза. На початку роману ми знайомимось з молодою дівчиною на ім'я Розмері та її матір'ю. Опису життя цієї родини відводиться настільки багато сторінок, що у читача може виникнути думка, що Розмері — головний персонаж твору. Дівчина недавно стала голлівудською зіркою, але, незважаючи на те, що їй пророкують і подальшу славу, вона проводить літо на березі Рив'єри, де закохується в Річарда Дайвера, який насправді є центральним образом роману. Історію життя цього персонажа ми зустрінемо тільки в другій частині роману, і вона виявляється неймовірно трагічною та заплутаною. Річард Дайвер був молодим лікарем-психіатром, якому всі пророкували велике майбутнє. Під час Першої світової війни він був у Європі та вивчав там психопатологію. Одного дня випадок зводить його з молоденькою дівчиною Ніколь Уоррен, яка страждає важким душевним захворюванням. Річард закохується у неї, і вони одружуються, але незабаром їх стосунки зазнають випробувань. У міру того як Ніколь виліковується від свого захворювання, Річард поступово втрачає душевні сили і зрештою приходить до повного морального занепаду.

Для того, щоб викликати у читача відчуття повного занурення в текст, Фіцджеральд використовує різноманітні стилістичні засоби. В романі присутні як і детальні описи персонажів, так і невеликі ремарки, що допомагають краще розуміти та сприймати сюжет. Автор може декілька раз повертатися до однієї й самої деталі зовнішності, по-новому її висвітлюючи, в залежності від того, що відбувається в романі.

Стилістичним засобом, який найчастіше використовує письменник для опису зовнішності персонажів, є епітет. Якщо брати до уваги Річарда, то читач має змогу побачити його з різних сторін. Весь роман поділений на три частини, тож, залежно від того, про який період життя героя йде мова, читач має змогу дізнатися про різни сторони його характеру та поглядів на життя. У першій частині, в якій Розмері знайомиться з Річардом, Фіцджеральд представляє його чоловіком міцної будови, який легко привертає до себе увагу та має багато шанувальниць. «Он верит в «волю, настойчивость и прежде всего в здравый смысл», и эта вера помогла ему стать на ноги, сделаться психиатром с репутацией. Словом, он коренной американец, в котором живут «иллюзии вечной силы, и вечного здоровья, и преобладания в человеке доброго начала, - иллюзии целого народа».

Фіцджеральд використовує епітети та створює образ Річарда як сильного духом, честного, відкритого та дбайливого чоловіка, в якого закохалась Розмері. «His complexion was reddish and weather-burned, so was his short hair — a light growth of it rolled down his arms and hands. His eyes were of a bright, hard blue. His nose was somewhat pointed and there was never any doubt at whom he was looking or talking...»; «Diver looked at her with cold blue eyes; his kind, strong mouth said thoughtfully and delibarately...». Але не тільки за допомогою опису зовнішності можна зрозуміти, що являє собою фігура Річарда: «But to be included in Dick Diver’s world for a while was a remarkable experience: people believed he made special reservations about them, recognizing the proud uniqueness of their destinies, buried under the compromises of how many years. He won everyone quickly with an exquisite consideration and a politeness that moved so fast and intuitively that it could be examined only in its effect. Then, without caution, lest the first bloom of the relation wither, he opened the gate to his amusing world». Автор використовує метафори (first bloom of the relation, open the gate, he won everyone quickly) та книжкові слова (remarkable, uniqueness, exquisite), аби підкреслити урочистість та виключність світу, в якому живе Річард та його оточення.

Епітет, який підкреслює силу та водночас м'якість Річарда, присутній в наступній фразі: «That Diver’s voice was soothing, while at the same time conveying mastery, shows the way he was able to combine Warmth with Power». У даному випадку Фіцджеральд використовує епітети (redish, weather-burned complexion; bright, hard blue eyes) та створює образ Річарда як відкритого, сильного духом та люблячого чоловіка.

Певною мірою ми можемо казати про те, що образ Річарда Дівера — автобіографичний. Річ, яка поєднує Френсіса Фіцджеральда та Річарда Дайвера, — ідеологічний пошук. Автора неймовірно хвилювало питання відповідальності художника за невиконання свого соціального обов'язку. Він вірив, що того художника, який жертвує творчістю заради успіху, чекають тільки збіднення таланту та деградація особистості.

Не дивно, що автори приділяють стільки уваги створенню образів під час написання своїх романів. Серед інших, в романах Фіцджеральда особливе місце відводиться саме портретному опису, адже він був майстром своєї справи та використовував такий опис не тільки для привертання уваги або надання своїм романам додаткової художньої мальовничості, але й для передачі особисто своїх переживань, настроїв та вірувань. Це легко підтверджується при аналізі образу головного героя роману «Ніч лагідна», який, незважаючи на численні недоліки в характері, має також деякі шляхетні риси, що є природним для кожної людини.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2014. – Ч. 2. – С. 241-245.

Біографія

Твори

Критика