Деякі аспекти портретного опису головного героя роману Ф. С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі»

Р. В. В’юнов

Закінчення Першої світової війни ознаменувалося в США початком блискучої «Епохи Джазу» і в літературі типовим вираженням цього напряму став роман «Великий Гетсбі» видатного американського письменника XX століття Ф. С. Фіцджеральда.

Під час першої світової війни Фіцджеральд проходив військову службу на території Сполучених Штатів, тому війна залишила глибокий слід у його житті і творчості. Війна означала, особливо для молоді країн, що брали в ній участь, тривалий духовний неспокій та внутрішній розлад, бо її наслідки відчувалися ще довго після Версальської угоди. Ця молодь уже не вірила не тільки в абстрактні лозунги та словесну риторику, а й у саму можливість суспільного прогресу.

Нова повоєнна дійсність викликала злам у світогляді людей, вона вимагала пошуків нетрадиційних форм відображення, втілення досвіду, нового осмислення життя. У післявоєнній американській літературі було втрачено відчуття реального героя, цілісної особистості. Це був час зневіри, що настав після світової війни, краху багатьох надій, час «втраченого покоління», що став темою романів багатьох письменників. Відчуття неминучого лиха, катастрофи - одна з найбільш характерних рис творів Фіцджеральда.

Головним героєм роману «Великий Гетсбі» стає найближчий сусіда оповідача, хазяїн великого палацу з вежами і пишними сходами, справжньою бібліотекою, мармуровим басейном і величезним парком, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодий чоловік на ім'я Джей Гетсбі — «Великий Гетсбі». Поступово з'ясовується, що Гетсбі — учасник війни, повернувся на батьківщину без грошей і був залучений біржовим спекулянтом Нулфшімом у фінансові афери. В результаті він розбагатів на нелегальній торгівлі спиртним та інших махінаціях. Для Гетсбі гроші - не тільки інструмент здобуття життєвих благ, але і спосіб самоствердження. Він і холодний ділок, і романтик в любові.

Кримінальна історія в романі, якщо розглядати лише зовнішню сторону сюжету, дає змогу Фіцджеральду створити твір, сповнений глибокого життєвого і філософського сенсу. Це позначилося у багатогранній психологічній характеристиці Гетсбі, де прагматик уживається з простодушним ідеалістом. Він реалізував американську мрію: у нього розкішний будинок, він досяг успіху і завоював право смітити грошима. Але він же переконується, що подібне «щастя» химерне. На гроші не можна купити найцінніше — справжню любов.

У «Великому Гетсбі» трагедія окремої особистості — зіткнення романтичного ідеалу з дійсністю — символізує трагедію сучасного Фіцджеральду буржуазного суспільства. А лірико-емоційна виразність досягається завдяки глибокому психологічному проникненню у сутність конкретного явища.

О. В. Омецинська, яка присвятила свої дослідження аналізу портретної характеристики, справедливо вказує, що у творах Ф. С. Фіцджеральда вони з’являються досить часто як у вигляді окремих штрихів, що характеризують людину, так і детальних описів головних чи другорядних персонажів. Стилю письменника властиве нагромадження стилістичних засобів, які при взаємодії створюють потужний ефект неповторності. Виділивши окрему рису зовнішності, Фіцджеральд обігрує її, використовуючи щоразу нові засоби, будує незвичні асоціації, створює враження взаємопроникненості зовнішніх рис та внутрішнього світу. Так, наприклад, Фіцджеральд пов’язує зовнішні характеристики з внутрішнім світом Гетсбі, показуючи через певні зовнішні риси чи поведінку його глибокі внутрішні переживання. Як справедливо зазначає А. Звєрєв, він «розпливчастий» по суті, тому що в душі Гетсбі розгортається конфлікт двох несумісних устремлінь, двох зовсім різнорідних начал.

Погоджуємося з думкою О. В. Омецинської, що при створенні портретних характеристик будь-який автор намагається висловити своє ставлення до героїв взагалі чи у певній життєвій ситуації. Без стилістичних засобів такі описи були б сухими та невиразними. Фіцджеральду властивий точний підбір слів, який не залишає сумнівів щодо його ставлення до того чи іншого героя.

Найчастіше у творі при створенні портретної характеристики Гетсбі Фіцджеральд застосовує епітети (gorgeous), метафори (foul dust floated in the wake of his dreams) та порівняння (if he were related to one of those intricate machines).

Таким чином, портретний опис Гетсбі включає опис міміки, голосу і динаміки дихання, пантоміміки і манер: тобто перед нами фрагментарний портретний опис - це опис, у якому подана одна (чи більше) суттєва деталь, даючи право читачу самому домислювати картину. Замість розгорнутої і докладної характеристики зовнішності в романі використовуються портретні штрихи, часто у вигляді характерологічних деталей або авторського коментаря до діалогу або дії. Портретні штрихи розподіляються по всьому тексту, і читач не встигає сприйняти їх як статичні елементи, тобто маємо динамічний портрет персонажу.

Взагалі доля Гетсбі трагічна, тому що це доля бідняка. Успіх, визнання, навіть торжество кохання залежать в буржуазному світі від грошей. Фіцджеральд піднімається тут до серйозної критики суспільства, яке спотворює людські почуття і взаємини, штовхає людину на злочин, робить трагедію, якщо не неминучою, то в усякому разі закономірною. Письменник ототожнює Гетсбі з яскравим типом американського «мрійника», хоча це приводить його до загибелі.

Стилістичні засоби, які функціонують в портретній характеристиці Гетсбі, покликані виявити трагічність та приреченість ідеї збагачення. Загибель Гетсбі відбувається не через зіткнення з реальністю (з нею він перебуває в повній гармонії!), а від руйнування, краху, спустошення мрії, оскільки тиражована спрощена «американська мрія», яку зведено до багатства, не збігається з ідеалом батьків-пілігримів, не може дати щастя людині, що виросла на цих ідеалах.

Письменник через портретний опис досягає зображення героя, висловлюючи своє ставлення до нього на основі позитивних та негативних оцінок, за допомогою яких здійснюється передбачений вплив на читача. Таким чином, портрет літературного персонажа реалізує два завдання одночасно: здійснює функцію представлення персонажа і відображає авторське ставлення до нього, в іншій термінології - авторську модальність.

Можна стверджувати, що Ф. С. Фіцджеральд створює портретні характеристики героїв своїх творів, застосовуючи найрізноманітніші стилістичні засоби у власній манері, яку називають «his evocative style». Його образи символічні, слова та фрази передають настрої, надії, мрії. Портрет персонажу є суттєвим елементом всієї образотворчої системи художнього твору не тому, що в ньому взаємодіють різноманітні аспекти зовнішнього вираження, а тому що ця взаємодія забезпечує головну задачу — задачу виявлення сутнього в тому чи іншому літературному образі через зовнішні моменти, тобто портрет персонажа як зовнішня характеристика дійових осіб глибоко й наочно відображає особливості внутрішнього світу людини, його характеристику, його соціальні зв’язки. Портрет — це не просто інформативний малюнок, а опис зовнішності, який дає ключ до розуміння внутрішнього потенціалу людини. Портретна динаміка сприяє дослідженню прихованих механізмів внутрішнього світу персонажа. Ф. С. Фіцджеральд через портретні деталі, їх динаміку передає сутність людини, її внутрішній світ.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2016. – Ч. 3. – С. 368-371.

Біографія

Твори

Критика