Війна, кохання, перемога. Василь Фецик. Слава Героям і Україні!
Я чекав, як ніколи, на весни рандеву,
Бо надія була на щось нове, хороше.
Лютий ворог привів в Україну війну.
Вже надія моя кров'ю зрошена.
Нове - страшне, хороше - зчорніло
Від градів куль та ракет.
А серце ще так не боліло,
Здається, ось-ось і помре...
Очі в ненависті злобній
Горять у відплаті за те,
Що пролито невинної крові
Цілі ріки... Горять, ох горять!
Хоч війна - не щось нове для світу,
Та така - це за межі всього.
Як же так, в двадцять першім столітті
Хтось бажає смерті його!?
Ні, не для того створені Богом,
Щоб згубити світ та себе!
Ми здолаємо все і прийде перемога,
Бо, де правда - там зло упаде!
І отримають всі по заслузі,
До кожного кара прийде.
Не уникне ніхто її смузі
Із справ, що зробили тепер.
Сонце засвітить так просто,
Небо всміхнеться блакиттю,
А землю, що бомбами зрошено,
Укриють повсюди квіти.
Люди наповняться радістю й щастям,
Війні прийде мир на заміну.
Любов запанує, цінності кращі.
Слава Героям і Україні!
Читайте також:
