16.04.2023

Біографія Емілі Дікінсон

Емілі Елізабет Дікінсон – американська поетеса, гербаристка; нині вважається однією з найважливіших фігур американської та світової поезії; вона – найбільш читана в світі та в своїй країні американська поетеса усіх часів – народилася 10 грудня 1830 року в Амхерсті (Массачусетс, США) в пуританській родині, що жила в Массачусетсі з XVII століття.

Батько, Едвард Дікінсон, був юристом та політиком, довгий час входив до палати представників та сенату штату, був конгресменом США. Мати – Емілі Дікінсон, уроджена Норкросс. Емілі була середньою з трьох дітей: брат Вільям Остін (відомий як Ості) був на рік старший за неї, а сестра Лавінія – на три роки молодша. У будинку в Амгерсті, де народилася Емілі Дікінсон, зараз знаходиться її меморіальний музей.

Емілі відвідувала початкову школу на Плезент-Стріт у Амгерсті. 1840 року почала одночасно з сестрою навчання в Академії Амгерста, яка лише за два роки до цього почала приймати дівчаток. В академії провела сім років, пропустивши кілька семестрів через хвороби. Вивчала англійську, латину, літературу, історію, ботаніку, геологію, психологію та арифметику. Численні знайомства, започатковані в Академії, продовжилися протягом усього життя Дікінсон. Закінчила академію влітку 1847, потім з 10 серпня по 25 березня 1848 навчалася в жіночій семінарії Маунт-Голіоук, за 16 км від Амгерста. Причини відходу з семінарії невідомі. Після семінарії повернулася в родину батьків в Амгерст, де й прожила решту життя, рідко віддаляючись від будинку більш ніж на п'ять миль.

У квітні 1844 двоюрідна сестра Емілі, Софія Голланд, з якою вона була у близьких стосунках, померла від тифу. Смерть Софії мала на Емілі серйозний вплив, вона постійно перебувала в глибоко меланхолійному настрої, тож батьки відправили її до Бостона для зміни обстановки. Пізніше Емілі деякий час виявляла інтерес до релігії та регулярно відвідувала церкву, але 1852 року покинула церкву, так і не зробивши формальної заяви щодо свого ставлення до віри.

Незважаючи на суворі пуританські правила в родині, Дікінсон була знайома з сучасною літературою. Друг родини Бенджамін Франклін Ньютон познайомив її з поезією, зокрема з творчістю Вордсворта та Емерсона.

Навесні 1855 разом з матір'ю та сестрою Емілі здійснила одну з найдальших своїх подорожей до Вашингтона, де провела три тижні разом з батьком, який представляв Массачусетс у Конгресі, а потім два тижні в Філадельфії, де познайомилася зі священиком Чарльзом Водсвортом, що став одним з її найближчих друзів, і, незважаючи на те, що пізніше вони бачилися лише двічі, аж до своєї смерті в 1882 мав на неї серйозний вплив.

Сусіди вважали Дікінсон ексцентричною, зокрема тому, що вона завжди одягала білу сукню та рідко виходила вітати гостей, а пізніше й зовсім не полишала своєї кімнати. Більшість друзів та подруг не були з нею особисто знайомі, а спілкувалася листуванням.

Після розставання у 1862 з людиною, яку вона любила, практично перестала спілкуватися з людьми, окрім рідних та найближчих друзів.

Дікінсон писала, що думка про публікації «їй чужа, як небосхил – плавнику риби». Перша книга віршів «Poems by Emily Dickinson» вийшла посмертно у 1890 й мала певний успіх. Після цієї публікації було багато інших.

Емілі Дікінсон померла 15 травня 1886 року в Амхерсті (Массачусетс, США).

Творчість

Емілі Дікінсон прожила відлюдницею все своє життя. Свій маленький приватний світ вона перетворила на своєрідний мікрокосм, у якому навіть тривіальні речі набували несподіваної значущості й виступали провідниками містично-екстатичних переживань. Порухом до написання вірша в Дікінсон часто служили доволі буденні речі: зміна пір року, побачені птах, комаха чи квітка. Ці елементи реальності ставали приводом до занурення у внутрішній світ самотнього «ліричного Я», сповнений смутку, покинутості та тривоги. Дікінсон називали «метафізичною поетесою» через її внутрішній конфлікт між вірою в особистого бога та страхом перед порожнім космосом, нерозв'язане протиріччя між інтенсивною радістю буття та містичним потягом до спасіння. Звідси у віршах Дікінсон такі часті антитези, іронія та парадокс, як засоби вираження поетичної думки. Легкий гумор та жартівливість поєднуються в її поезії зі складними філософськими питаннями. Типовими темами лірики Дікінсон були час, смерть і кохання.

Хоча Емілі Дікінсон була плідною поеткою, вона не поспішала ділитися творами з іншими та вважала, що її тексти не створені для публікації. Лише 7 (за іншими даними 10) зі створених нею майже 1800 поетичних творів було опубліковано за життя авторки. Опубліковані твори зазнали численних змін та втручань редакторів, які намагалися привести їх у відповідність до тогочасних поетичних правил та уявлень.

Поезії Дікінсон були нетиповими для її епохи як за змістом, так і за формою. Вони складалися з коротких рядків, не мали назв, часто містили неточні рими, неточний віршований розмір та неконвенційну пунктуацію. Для поезій Дікінсон характерна епіграматична стислість, афористичність, точність формулювань та сміливість метафор.

Великий вплив на творчість Емілі Дікінсон мала поезія та філософія американського поета Ральфа Волдо Емерсона.

Біографія

Твори

Критика