16-04-2023 Емілі Дікінсон (Emily Dickinson) 143

Концепт «природа» в поетичних творах Емілі Дікінсон

В. С. Тімофєєва, В. П. Гайдар

Слово концепт походить від латинського, що в перекладі означає «думка, уявлення, поняття» і первинно застосовувалося як термін логіки та філософії. Концепт - це те, посередництвом чого людина - пересічна, звичайна людина, не «творець культурних цінностей» - сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї... концепти не лише несуть в собі певну інформацію, вони містять в собі прихований зміст, який можливо вічно інтерпретувати і, так і не знайти потрібної відповіді. Вони - предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень. Концепт - основна схованка культури в ментальному світі людини.

Однією з найяскравіших сторінок історії світової жіночої літератури, яка заслуговує пильної уваги дослідників, є доля і творчість американської поетеси Емілі Дікінсон. Поезію США як XIX, так і XX ст.. годі й уявити без поетеси, та й сам образ Америки, їх національний характер, національну культурну традицію неможливо схарактеризувати, оминаючи її творчу долю. Її творчість визначає основний внесок американської поезії в світову поезію другої половини XIX століття. Поетика письменниці характеризується загадковістю, імпульсивністю, нерівною за стилем мовою підсвідомого, яка веде свій дискурс, оперує власними символами, має лише їй властивий темперамент і манеру зображення образів.

Природа трансперсонального у віршах Емілі Дікінсон демонструє час, що має щонайменше два виміри для неї і є вже не одновимірним, а двовимірним. У одному вимірі вона живе, а в іншому - спостерігає. Другий вимір є просторовим. І він промовляє до неї символами, забезпечуючи, відтак, специфічну форму живлення її сутності, що вимагає сенсорної й емоційної сатисфакції. Стосунки, емоції і навіть діяльність - зазвичай доволі замкнені стани буття авторки, а використання одного або кількох культурних кодів сприяють розкриттю семантики мотивів га образів і створенню індивідуальної міфології поетеси.

Концепт «Природа» втілений у ліриці поетеси, в лексиці, яка виступає не тільки в переносних, але і в прямих значеннях, завдяки чому у віршах створюється детальний і реалістично точний опис природи.

Для Дікінсон світ природи - це самостійне життя її елементів, оточення, яке стає відображенням внутрішнього стану, це примісток душі поетеси, її по-рятунок від повсякдення та дитячий протест.

Письменниця захоплюється всіма явищами природи, порами року, часом доби, погодою, атмосферними явищами, рослинним та тваринним світом, запахами та звуками повітряно-просторової сфери. Однак тема вітру прослідковується в більшості її віршів, причому вітер для поетеси - це не просто природне явище, для неї вітер асоціюється зі свободою.

В одному з віршів № 436 вітер порівнюється з легким, невловимим гостем:

A Rapid -footless Guest -
То offer whom a Chair
Were as impossible as hand
A Sofa to the Air.

Порівняння зі стомленим подорожнім «The Wind tapped like a tired Man» / «Вітер - ніби стомлений чоловік» допомагає уявити читачеві образ, який прагнула намалювати Дікінсон, більш довершено: вітер завжди в русі, він подорожує по світу. Під час опису природи у поетеси практично в кожному вірші зустрічається уособлення, і тема вітру тут не є виключенням. Вітер «ходить, проникає, майорить» / «Не passed», «Не tapped», «Не visted». Вданому вірші уявлення про вітер як про живий організм підсилює і використання автором займенника чоловічого роду однини «Не» замість неживого «it», причому, щоб показати велич вітру, письменниця пише займенник «Не» з великої літери. Звук голосу вітру автор порівнює з тихим дзвоном розбитого скла: «as of tunes Blown tremulous in Glass» / «як звуки, що ледве зводять дух, тремтяче скло».

Письменниця говорить про те, що вітер тільки дме, у поетеси він мчить сам по собі, не залежить не від кого - «chase itself».

Вітер порівнюється із громом «And neigh like Boanerges», а грім, як відомо, породження небес. Але вітер не може безперестану рухатися, іноді і йому потрібен спокій:

Stop - docile and omnipotent
At its own stable door

У Дікінсон вітер не лише бездумний вічний подорожній, він ще й помічник Природи в цілому. Він і хмари може розігнати - «correcting сі rors of the sky» та відкрити сонцеві дорогу «Encamping on a thousand dawns».

Але вітер в поезії Е. Дікінсон має те тільки позитивне забарвлення, одночасно з творцем, він може і бути руйнівником, як показано у вірші № 19.

Порівняння вітру на початку вірша зі звуком мисливського ріжка « а Wind like a Budge» не є випадковим, тому що тут вітер - сила, яка вривається у спокійне життя Природи, так як звук мисливського ріжка проймає тишу синя чого лісу. Метафора «Green Chill» / «зелений холод» підсилює відчуття чогось жорстокого, холодного, а домальовує картину метафора «Emerald Ghost» / «смарагдовий привид», використана по відношенню до вітру, бо привид щ- сила, від якої йде щось недобре, відштовхуюче, і тепла від цієї сили можна мс чекати.

Але вітер як природне явище не може утворюватися сам по собі, у авторки на цей рахунок є своя думка: «І think that the Root of the Wind is Water» / «я думаю, що корінь вітру - Вода». Дуже точно і яскраво поетеса використовує метафору «the Root of Wind», так як корінь - опора, основа утворення всього, й у вірші говориться саме про те, звідки на думку поетеси, з’являється вітер, а саме з води, а так як для поетеси вітер - живий організм, то він також повинен брати початок із води.

Не менш важливим є той факт, що слово «Wind» у віршах письменниці використовується тільки з великої букви і тільки з означеним артиклем, що зайвий раз підкреслює відношення поетеси до нього як до живого, самостійного організму, здатному відчувати всі емоції, які характерні людині. Таким чином, вітер для авторки - це символ легкості і невпинної подорожі по всім місцям єні ту, чого вона не могла собі дозволити. Поетеса не тільки описує природні явища як такі, але і за допомогою використання окремих елементів природних явищ в своїх віршах, вона передає світу свої думки, емоції, своє бачення навколишньої дійсності. Кожна дрібна деталь опису природи, передана із вражаючою достовірністю і точністю, набуває особливого сенсу і ваги, беручи участь у не скінченній суперечці віри і сумніву, яка є тематичним центром поезії Емілі Дікінсон.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2014. – Ч. 2. – С. 331-334.

Біографія

Твори

Критика