16.04.2023

Образи природи в поезії Емілі Дікінсон: семантико-когнітивний аспект

Наталя Безребра

Вірші американської поетки Емілі Дікінсон характеризуються значною кількістю різноманітних образів природи. Вони збагачують виразність поетичного мовлення авторки і є провідними конституентами її концептуального світу. Зазвичай дослідники творчого здобутку Дікінсон вдавалися до дескриптивного опису природничих образів віршів поетки, і лише нещодавно, з розвитком когнітивної лінгвістики, підхід до вивчення поняття «образу» набуває нових перспектив. Сучасний погляд на когнітивні процеси мислення та концептуальні метафори, що є невід’ємною частиною концептуалізації світу індивідом за допомогою мовного матеріалу, зокрема, дозволяють глибше осягнути специфіку функціонування образів у поетичних творах та шляхи їх утворення. Адже когнітивній лінгвістиці притаманний такий підхід до трактування семантики словесного поетичного образу, згідно якого «мовні знаки набувають значення тому, що в них відбивається досвід людини, який є підгрунтям пізнання, когніції світу». Попри те, що аналізом певних природничих образів у поезії Дікінсон у когнітивному ключі займалася М. Фрімен, досліджуючи провідні концептуальні метафори, на даний час існує потреба у комплексному та всебічному з’ясуванні провідних природничих образів віршів поетки з метою детального реконструювання її образу автора.

Дійсно, природа має визначальний вплив на особливості пізнання світу Дікінсон, оскільки, через усамітнення поетки і уникання нею спілкування з людьми, натура залишається основним джерелом формування її поетичної уяви та світогляду. Тому метою нашого дослідження є виявлення в поезії Дікінсон провідних образів природи та відповідних концептуальних метафор, які є характерними для її авторського стилю, а, отже, формують її образ автора. Ми керуватимемось визначенням словесного поетичного образу Л.І. Бєлєхової, яке подано в когнітивному ключі та постулює, що словесний поетичний образ визначається як «лінгвокогнітивне витворення, що має концептуальну й вербальну сторони» та «є засобом особливої організації словесної тканини поетичного тексту, в якій втілені різні типи

опредметнених знань про світ». При проведенні аналізу по-етичного образу для одержання більш ґрунтовних результатів потрібно брати до уваги і особливості його формування. Згідно з висновками Л.І. Бєлєхової, на базі архетипів через призму свідомості автора поетичного твору виникають архетипні схеми, які виступають у якості передконцептуальних структур, що потребують подальшого оформлення у словесні поетичні образи за допомогою концептуальних об- разів-схем.

Необхідним доповненням до такого підходу є застосування методів аналізу когнітивної лінгвістики, а саме методу аналогового мапування та теорії концептуальної метафори. Метод аналогового мапування дозволяє прослідкувати процес утворення словесного поетичного образу, коли концепти формуються в результаті перенесення та накладання значень з царини джерела на царину мети, яка відповідно вміщає у собі теми образу та сутності, що є процесом конструювання поетичного образу в ментальному просторі. Головною ідеєю теорії метафори є те, що для того, щоб говорити і думати про абстрактні об’єкти, ми використовуємо структуру сфер конкретних форм життя оточуючого навколишнього середовища. Крім цього, згідно з раціональними висновками Р. Гіббса, «метафора є фундаментальною для нашого когнітивного розуміння емоцій», адже вона володіє здатністю викликати глибокі емоційні відгуки, а сам емоційний досвід індивіда в основі своїй структурується метафорами. Відповідно, ці методи є ефективними для дослідження провідних образів природи у поезіях авторки.

Як раціонально зауважує Г.В. Чеснокова, Дікінсон як представник американського романтизму звертається до узагальнених символічних образів із філософським наповненням. Наразі образний світ поетки є надзвичайно багатим, і, як відзначає Дж. Ебервейн, образи віршів Дікінсон «широко варіюються від домашніх та садових метафор через географічні та наукові посилання, які вона черпає зі своєї освіти, до літературних алюзій (особливо з Біблії, Шекспіра, Дікенса і Бронте)». Водночас світогляд Дікінсон зазнає впливу її «друзів» - представників природи, як у квітні 1862 року пише вона у листі до Т. Хіггінсона: «Ви запитуєте мене про друзів. Пагорби, сер, і захід сонця, - і пес - мого зросту, - якого купив мені батько. Вони кращі, ніж людські істоти, тому що все знають, але не говорять...». Відповідно, образами поезій Дікінсон виступають численні представники природи: море («The Moon is distant from the Sea»), вулкан («A still - Volcano - Life»), бджоли («Like Trains of Cars on Tracks of Plush / I hear the level Bee»). Це також метелики («The Butterfly's Numidian Gown»), птахи («The most triumphant Bird I ever knew or met») та багато інших феноменів природи. Такі образи навколишнього світу є провідними концептами поетки та створюють її «мовно-образну картину світу».

Визначальним моментом індивідуального поетичного стилю Дікінсон є майстерність у створенні віршів, які завдяки значній кількості конічних проявів, як от застосування паралельних конструкцій, асиндетонів, ритмічного та фонетичного оформлення, дозволяють «побачити» образ у вигляді картинки. Це особливо стосується образів природи, де авторка не випускає нагоди створити такий опис своїх улюблених «друзів», який вражає влучністю характеристик та правдивістю зображення. Дікінсон пише такі вірші про бджіл («His Feet are shod with Gauze»), птахів («A Bird came down the Walk», «High from the earth I heard a bird»), кота («She sights a Bird - she chuckles - / She flattens - then she crawls - / She runs without the look to feet»), гусінь («A fuzzy fellow, without feet, / Yet doth exceeding runt») та інших.

Часто образи натури у трактуванні Дікінсон набувають надмірного ступеню неконвенційної персоніфікації та частої референції поет- кою на них за допомогою займенників «Не» та «She», які, згідно з усталеними правилами граматики англійської мови, лише з певними нечисленними винятками стосуються виключно людей. Цей прийом застосовується нею для виразнішої референції на людське суспільство, для зображення якого Дікінсон звертається до ближчих їй образів природи. Наведемо один з таких випадків: «His feet are shod with Gauze - / His helmet, is ofGold. / His Breast, a Single Onyx», де образний опис бджоли подається шляхом порівняння її з воїном за допомогою лексичного змісту та застосуванням займенника чоловічого роду «Не». Подібне зустрічаємо у ряді інших прикладів, які стосуються пацюка («The Rat is the concisest Tenant. / Hepays no Rent»), пташок («You’ll know Her - by Her Foot / [...] / You’ll know Her - by Her Voice», «The Robin is a Gabriel / I... I / His Dress denotes him socially») тощо. Окрім застосування особових та присвійних займенників, які згідно з нормами англійської мови зазвичай стосуються людей, поетка розширює власне бачення природи як джерела для мапування суспільних відносин за допомогою перенесення численних суспільних та побутових явищ у світ натури. Вона створює мініатюрні суспільства, як от у «The Robin is a Gabriel» та «For every Bird a Nest». Малинівка є членом людської спільноти в уяві поетки, де вона одягає її у відповідності з соціальним станом («His Dress denotes him sociallv / Of Transport’s Working Classes». Далі, окрім зовнішньої характеристики образу птаха, Дікінсон торкається психологічних факторів, а саме характеру: «Не has the punctualitv / Of the New England Farmer - / The same oblique integritv. / A Vista vastly warmer». He оминає авторка і згадування про помешкання («A small but sturdy Residence. A self denying Household») та соціальних стосунків, як то відвідування гостей («The Guests of Perspicacity / Are all that cross his Threshold»). Тобто усі компоненти існування індивіда в суспільстві є задіяні Дікінсон для привернення уваги до об’єктів природи з метою адекватної передачі абстрактного змісту та почуттів за допомогою конкретних образів. Так само зустрічаємо інше мапування між життям природи та суспільним існуванням, відтворене на прикладі образів кропивниці та жайворонка. Птахів також зображено у межах суспільних пріоритетів, а саме наявності власного житла («For every Bird a Nest - / [...] / Wherefore when bouehs are free - / Households in every tree») та соціальної позиції («Perhaps a home too high - / Ah Aristocracy!»). Тут поетка додатково застосовує алегоричний прийом, де прагнення кропивниці до висоти, тобто до вищого рангу у суспільстві, що зображене за допомогою концептуальної метафори бути на висоті - мати значимість у суспільстві («Perhaps a home too high - / Ah Aristocracy!»), протиставляється приземленому існуванню жайворонка («The Lark is not ashamed / To build upon the ground / Her modest house»), де фігурує протилежна метафора бути внизу - мати низьку соціальну позицію. Підготувавши читача до можливого повороту сюжету за допомогою іронічного вигуку «Ah Aristocracy!», що стосується зневажливого ставлення авторки до аристократії, Дікінсон замість власного висновку пропонує вибір читачеві, запитуючи, хто з цих образів має більш щасливе життя: «Yet who of all the throng / Dancing around the sun / Does so reioicel». У цьому випадку ми спостерігаємо повну проекцію суспільних та моральних цінностей на царство натури, що сприяє їх кращому образному уявленню.

Часто найбільшої уваги Дікінсон отримують непримітні представники природи, як от гусінь, малинівка, пацюк і т. п., на значимості яких особливо наголошує поетка: «The smallest Citizen that flies / ls heartier than we», «Least Bee that brew - / A Honey’s Weight / The Summer multiply- / Content Her smallest fraction help / The Amber Quantity», «You’ll know Her - by Her Foot - / The smallest Gamboge Hand / [... ] / You’ll know Her - by Her Vest - / Tight fittine [...] / [...] / Her Cap is small». Часто такі образи можуть мати декілька варіантів інтерпретації, оскільки світ сприймається кожною людиною по-різному, в залежності від особливостей психіки.

Дікінсон широко застосовує образи природи для створення яскравих, інколи несподіваних метафоричних образів. Дікінсон порівнює бджіл із піратами за допомогою власної концептуальної метафори БДЖОЛА - ЦЕ ПІРАТ («Bees are Black, with Gilt Surcinges - / Buccaneers of Buzz»), де мапуються характеристики бджоли як наполегливої трудівниці на її живучість та стійкість до будь-яких катастроф Всесвіту, що стимулює виникнення в уяві поетки образу непереможного пірата («Jugs - a Universe 's fracture / Could not iar or spill»). Інша метафора слава - це бджола є теж певною мірою непрототиповою («Fame is a bee. / It has a song - / It has a sting - / Ah, too, it has a wing»), оскільки зазвичай слава не асоціюється із можливістю літати та не порівнюється з іншими характеристиками бджоли. Варто зазначити, що бджола є одним із улюблених образів поетки, що зустрічається у двадцяти з її поезій (наприклад, «То таке а prairie it takes a clover and one bee», «We - Bee and I - live by the quaffing» тощо), можливо, через те, що вона уособлює широкий спектр позитивних характеристик, притаманних природі. Крім цього, образ бджоли дозволяє екстраполювати його на людину-трудівницю.

Подібним чином зустрічаємо звернення Дікінсон до образу метеликів. Згідно зі складеним Т. Джонсоном предметним індексом віршів авторки, цей образ фігурує в одинадцяти поезіях Дікінсон. Типове для авторки оперування метафорою контейнер застосовується нею до концеп гуалізації пізнання світу посередництвом народження метелика з кокону («Cocoon above! Cocoon below! / I... I / An hour, and gay on every tree / Your secret, perched in ecstasv / Defies imprisonment! / I... I / The wiser than a «Surrogate» / The Universe to know!»), де функціонує концептуальна метафора пізнання світу - це звільнення від кокону. Дікінсон також вбачає циклічний рух розвитку метелика з кокону до періоду його загибелі як концепт, можливий для застосування по відношенню до людського буття. Тут також фігурує метафора контейнер, однак поетка комбінує її із динамічною структурою концептуальної метафори життя - це подорож у просторі й часі, поєднуючи часопросторові аспекти феномену життя:

Відповідно, шляхом акумуляції окремих складових концепту подорож утворюється комплексна схема плину життя за допомогою концептуальної метафори життя - це подорож у просторі й часі. Ця ж метафора знаходить своє застосування у концептуалізації поеткою життя метелика від етапу гусені («A fuzzv fellow, without feet. / Yet doth exceeding run) через втілення у кокон («Не taketh Damask Residence - / And struts in sewing silk») до перетворення на метелика. Цей шлях отримує темпоральне визначення часової обмеженості першого етапу літом («All this in summed»), далі ж подається план осені («But when winds alarm the Forest Folk»), що отримує кінцеве пред’явлення метелика навесні («Then finer than a Lady, / Emerges in the spring! A Feather on each shoulder!»). Дікінсон, з метою логічного відображення природного переходу від непримітного до прекрасного, не обмежує себе конвенційною схемою еволюції цієї комахи, що є образом для відтворення індивіда у суспільстві. Вона віддає перевагу акцентуванню саме тих елементів, які логічно представляють розвиток абстрактної, а не конкретної царини буття.

В іншому вірші поетка також переглядає конвенційну схему проекції існування метелика на життя людини, що починається з етапу кокону. Натомість, знаходимо вірш, де авторка розпочинає оповідь з опису безтурботного життя метелика, детально зображуючи його метушливий рух шляхом застосування іконічних елементів, як то порівнянь, паралельних конструкцій та полісиндетону («Не parts Himself - like Leaves - / And then - He closes up - / [...] / And then He runs against / And oversets a Rose - / And then does Nothing - / Then away upon a Jib - He goes /.../»). Далі поетка вводить поняття таємниці ночі («What соте of Him - at Night -/The privilege to say/Be limited by Ignorance - / What come of Him - That Day») та морозу («The Frost - posses the World - / In Cabinets»), що уособлюють смерть. Відповідно, ці концепти представлені метафорами ніч - це смерть та мороз - це смерть, але вони несподівано переходять у концепт контейнер («A Sepulchre of quaintest Floss - / An Abbey - a Cocoon»), який у випадку концептуалізації життя в образі метелика зазвичай є початковим, а не кінцевим етапом буття. Тут Дікінсон вбачає кінець життя як повернення в кокон, тобто у контейнер, де виявляється її часте звернення до плану смерті як пункту призначення подорожі, навіть у випадку відображення циклічності буття.

Птахи є іншими представниками оточуючого середовища, що неодноразово привертають увагу авторки. Часте звернення поетки до образу птаха (у понад двадцяти віршах з усього корпусу її 1 175 віршів) дозволяють віднести його до провідних образів поезій Дікінсон. Вона використовує цей образ при утворенні різних концептуальних метафор, як от серце - це птах («Stab the Bird - that built in your bosom»), спів птахів - це потоп («The Birds begun at Four o ’clock - / [...] / By Six, the Flood had done»), птах - це посередник між життям і смертю («A train went through a burial gate, / А bird broke forth and sang. / I... I / Doubtless, he thought it meet ofhim / To say good-buv to men», «The saddest noise, the sweetest noise, / [...] / The birds, they make it in the spring. / I... I / It makes us think of all the dead»), птах - це крилатий жебрак («Twas the Wineed Beegar», «The Bird must sing to earn the Crumb»). Тут поетка наголошує на визначальній ролі птахів у житті людини, вбачає їх посередниками між людським суспільством і природою. Дікінсон наділяє птахів людськими почуттями, як у вірші про малинівку, для якою метою життя є не їжа й дім, тобто матеріальні аспекти буття, а материнські прагнення знайти втрачених дітей («Quite empty, quite at rest. / The Robin locks her Nest, and tries her Wings. // ... // Crumbless and homeless, of but one request - / The Birds she lost»). У цьому випадку фігурує концептуальна метафора діти - це духовне наповнення та спокій. Тобто авторка не лише екстраполює свою увагу на співові птахів, що є для них традиційним атрибутом, а й знаходить несподівані паралелі між їх існуванням та станом душі індивіда.

Загалом, специфіка трактувань образів природи поеткою полягає у сприйнятті нею натури як невід’ємної частини людського суспільства. Дікінсон не дотримується лише конвенційних шаблонів романтичних поетичних образів, що підносять велич та красу навколишнього середовища чи є фоном для відображення людського буття. Навпаки, вона вміло інтегрує образи природи у власний світогляд, продукуючи взаємоперетікаючі концепти, де як натура, так і людське суспільство можуть слугувати джерелом продукування абстрактного змісту за допомогою конкретного чи навпаки. У такому вільному маніпулюванні абстрактними і конкретними об’єктами живої природи та людської спільноти і полягає специфіка образу автора в поезії Дікінсон. Детальна типологізація образів усього корпусу поезій Дікінсон є подальшим перспективним напрямком, що дозволить детальніше з’ясувати образ автора у її поетичних творах у когнітивному ключі.

Л-ра: Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. – Київ, 2005. – Вип. 10. – С. 111-119.

Біографія

Твори

Критика