16.04.2023

Образ «неба» у творчості Емілі Дікінсон

О. I. Середа, В. П. Гайдар

В даній статті робиться спроба виявити художні особливості поетики та висвітлити своєрідність авторського стилю американської письменниці Емілі Дікінсон.

Проблема лінгвостилістики й інтерпретації художнього тексту займають в останні десятиліття особливе місце у філологічній науці і привертають до себе пильну увагу й інтерес мовознавців. Незважаючи на появу великої кількості робіт, присвячених дослідженням в області лінгвостилістики, проблема мови і стилю художньої літератури ще не отримала однозначного освітлення. Однією із основних ознак художнього тексту є образність, відповідно завданням лінгвостилістичного аналізу є виявлення конкретних засобів створення образності, що пронизує всі рівні мовлення.

Як відомо, головною одиницею художнього змісту є художньо освоєна характерність життя, а головною одиницею художньої форми є образ. Образ – це насамперед категорія естетики, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб освоєння і перетворення дійсності. Образ і образність є ключовими поняттями для мови мистецтва і мови художньої літератури зокрема, проте до цих пір не існує чіткого визначення цих термінів.

Образ - це перетин предметного і змістовного рядів, словесно означеного і уявного. В образі один предмет зображується через інший, відбувається їх взаємоперетворення. При цьому образ може як полегшувати, так і ускладнювати сприйняття предмета, пояснювати невідоме відомим або відоме невідомим. Мета образу - змінити річ, перетворити її в щось інше - складне в просте, просте у складне, але в будь-якому випадку досягти між двома полюсами найвищого змістовного навантаження, розкрити її взаємопроникнення найрізноманітніших планів буття.

Художній образ - це основна одиниця художньої форми, система чуттєвих засобів, що втілює собою особливу, власне художньо утримуючу, тобто художньо освоєну характерність реальної дійсності, яка постає як щось конкретне і створюється за допомогою словесно-мовних і художньо-композиційних прийомів.

Поетичний образ - це вираження ідеї, узагальненого змісту віршованого тексту та словесного поетичного образу як утілення образу, ідеї та змісту в словесній формі. Слово в художньому творі, співпадаючи за своєю зовнішньою формою зі словом відповідної національно-мовної системи та спираючися на мовні означення, звернено не тільки до загальнонародної мови та віддзеркалюваного в ньому досвіду пізнавальної діяльності, а й до того світу, що творчо створюється або відтворюється в художньому творі.

Творчість Емілі Дікінсон є невід’ємною складовою американської культури XX століття. В основі її естетики - реалістичні деталі переплетені з романтичним світоглядом, стиль якої характеризується новаторством, динамікою та різноманітними образами. Її вірші зазвичай відомі за номерами, та насичені великою кількістю великих букв і тире.

Одне з центральних місць в поезії посідає образ природи. Поетеса порівнювала її з живим організмом, надаючи перевагу спілкуванню з природою, ніж з людьми. Природа була посередником між Е. Дікінсон та світом, поетеса знаходила велич Бога у величі Природи. Саме тому у всіх віршах поетеси слово Природа пишеться з великої букви. Показовим є і те, що всі назви природних об’єктів вона пише також з великої букви.

Так, у вірші № 1672 авторка підкреслює зв’язок Природи з Богом, говорить про те, що всі природні явища беруть свій початок на небесах, про те, що саме Господь - творець усього живого:

Lightly stepped a yellow star
To its lofty place —
Loosed the Moon her silver hat
From her lustral Face —
All of Evening softly lit
As an Astral Hall —
Father, I observed to Heaven,
You are punctual.

Поетеса не ставить під сумнів зв’язок Бога і Природи, саме тому небо, де, на її думку, існує Бог, притягує поетесу, і займає одне з центральних місць в її поезії, що також простежується у наступному вірші № 239. В даному вірші письменниця говорить про те, що хоче досягти небес, наблизитися до Бога, але він настільки далекий і недосяжний, що небом, як і його діяннями залишається лише милуватися здалеку:

"Heaven” — is what I cannot reach! The Apple on the Tree - Provided it do hopeless — hang - That — "Heaven" is — to Me!

Авторка вдається до порівняння неба з яблуком, таким способом наводячи на думку про те, що, якщо б можна було дотягнутися до забороненого яблука, то тоді легко можна було б дістатися і до небес. Тут, говорячи про таку просту річ, як яблуко, Дікінсон змальовує перед читачем більш наочний малюнок, складається враження, що легко можна з’їсти цей фрукт, і, відчувши його божественний смак, читач і сам може скуштувати саме Небо.

Таку техніку перенесення читача до неба авторка застосовує і в наступних рядках цього вірша, вживаючи метафору «Cruising Cloud», за допомогою якої малює перед читачем картину подорожуючих хмар, наголошуючи на тому, що якби можна було досягти цих хмар і подорожувати з ними, то й тоді можна було б досягнути і неба:

The Color, on the Cruising Cloud - The interdicted Land - Behind the Hill — the House behind - There — Paradise — is found!

Письменниця підкреслює, що божественне складає частину усього живого, що воно в кожній істоті, і потрібно лише уважно вдивитися, щоб помітити це.

Ще один вірш підкреслює відношення Емілі Дікінсон до неба як до воріт, що ведуть до Бога:

Heaven has different Signs -...
All these - remind us of the place
That Men call “Paradise”.

І всі прекрасні явища природи, які захоплюють не тільки письменницю, але і всіх людей «The Triumph of the Birds» /«тріумф птахів», «The Rapture of a finished Day» / «захоплення дня, що закінчується» і є рай. Щоб підкреслити це, автор використовує такі емоційно-піднесені вислови як «Superior Grace» / «пречудова витонченість» та «Carnivals of Clouds» / «карнавали хмаринок».

Слід відзначити, що Емілі Дікінсон захоплювалася всіма явищами природи: вітром, заходом і сходом сонця, зміною пір року, морем, схилами, небом, настанням дня і ночі. Все змушувало тріпотіти її серце і зачаровувало письменницю. Проте у віршах Емілі Дікінсон, де зустрічається опис природи, можна виділити таке природне явище як «небо», яке були особливо близьке авторці, а тому займає центральне місце у її творах.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2014. – Ч. 2. – С. 412-415.

Біографія

Твори

Критика