Біографія Фрідріха Вольфа
Фрідріх Вольф (псевдоніми Хрістіан Бец, Ганс Рюеді, Др. Ізеґрімм) – німецький драматург, прозаїк, публіцист, перекладач – народився 23 грудня 1888 року у м. Нойвід (Німеччина) у сім’ї єврея-комерсанта Макса Вольфа.
З 1895 по 1899 відвідував єврейську початкову школу, після закінчення якої навчався у міській гімназії Нойвіда. Пізніше, порвавши з сім'єю, кілька років займався бродяжництвом та перебивався випадковими заробітками. В 1907-1912 навчався у Художній академії в Мюнхені, на медичних факультетах в університетах Тюбінґена, Бонна і Берліна.
Працював корабельним, а під час Першої світової війни – військовим лікарем, згодом продовжив лікарську практику в Німеччині. Був членом Ради робітничих і солдатських депутатів у Дрездені (1918), від 1928 – член КП Німеччини. Співпрацював із Робітничою театр. спілкою та Народною кіноспілкою.
1933 року емігрував до Франції, згодом – до СРСР. У 1938 при спробі потрапити до революційної Іспанії був заарештований і ув’язнений у концтаборі Ла Верне (Франція). 1941 повернувся в Москву, де під час Другої світової війни розгорнув на радіо антифашистську пропаганду, був співзасновником комітету «Вільна Німеччина» (1943). У 1945 повернувся на батьківщину; 1950–1951 – перший посол НДР у Польщі; від 1951 – вільний письменник.
Фрідріх Вольф помер 5 жовтня 1953 року у Леніці (поблизу Берліна).
Творчість Фрідріха Вольфа
Поряд із Б. Брехтом Вольф вважають видатним представником соціалістичної драматургії. Перші драми, що розвивають проблеми становлення особистості, витримані в дусі експресіонізму: «Das bist du» («Це – ти», 1919), «Die schwarze Sonne» («Чорне сонце», 1921), «Mohammed» («Магомет», 1922), «Tamar» («Тамара», 1922), «Elemente» («Стихії», 1922), «Der Mann im Dunkel» («Людина в темряві», 1925).
У народній драмі «Der arme Konrad» («Бідний Конрад», 1924), а згодом – в історичній драмі «Thomas Müntzer, der Mann mit der Regenbogenfahne» («Томас Мюнцер», 1953) відображено події Великої селянської війни 16 ст. в Німеччині. П’єса «Ciankali» («Ціанистий калій», 1929; екранізована 1930) стала вагомим аргументом у боротьбі проти дискримінаційного параграфа 218, що забороняв аборти. Революційна драма «Matrosen aus Kattaro» («Матроси із Каттаро», 1930) присвячена подіям на австро-угорському крейсері «Св. Ґеорґ».
Найбільший успіх принесла Вольфу антифашистська драма «Professor Mamlock» («Професор Мамлок», 1934; екранізована 1938, реж. Г. Раппапорт) про переслідування євреїв у нацистській Німеччині.
Крім того, у доробку Вольфа драми «Floridsdorf» («Флорідсдорф», 1936) – про повстання віденських робітників, «Beaumarchais, oder die Geburt des Figaro» («Бомарше, або Народження Фіґаро», 1946) – про людину «на зламі двох епох»; «серйозна комедія» «Der Bürgenmeister Anna» («Бургомістр Анна», 1950; екранізована 1949); сценарій фільму «Der Rat der Gӧtter» («Рада богів», 1950) – про корисливі мотиви владної політики західних. держав; романи «Kreatur» («Створіння», 1925), «Der Russenpelz» («Російський кожушок», 1932), «Zwei an der Grenze» («Двоє на кордоні», 1938), «Heimkehr der Sӧhne» («Повернення синів», 1944), «Menetekel, oder Die fliegenden Untertassen» («Менетекел, або Літаючі блюдця», 1952); оповідання, вірші, байки, твори для дітей, публіцистика, праці з теорії театру.
Ф. Вольф пропагував українську (автор передмови до німецького перекладу «Патетичної сонати» М. Куліша) драматургію.
Українською мовою твори Вольфа перекладали М. Качанюк, О. Крайнік, П. Дятлів, О. Бандура, М. Зісман, В. Шелест та ін.
Основні твори:
Gesammelte Werke in 16 Bänden. Berlin, 1960–1968; Briefwechsel. Eine Auswahl. Berlin; Weimar, 1968;
українські переклади – Боротьба на шахтах. Х., 1932; Каттарські матроси. Х., 1932; Професор Мамлок. К., 1936; Літаючі блюдця. К., 1955; Л., 1975; Жовтий метелик // Відкриття. К., 1978; Зайчик Перекидайко і Дракс. К., 1983.
Твори
Критика
