16.09.2024

Література: сучасні автори

Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Безжальна муза. Ч. 13

ЗАЛИШСЯ

Ти би світив,
Якби сонце загасло?
Ти би зігрів
Моє серце пристрасно?

Може вказав би шлях
До екстазу,
Чи шепотів
Про кохання щоразу?

Щоб не робив -
Мені більше не треба!
Бо твої очі -
Це моє небо!

Впевнений голос -
Це моя пісня!
Залишся зі мною!
Назавжди! Не бійся!
01.07.2024

НАСТРІЙ

Забуті, втрачені слова,
Що нашептали губи.
Зелено-жовта сон-трава,
Яка росте усюди.

Ще неозвучений дзвінок
У серці наче нота,
Який закручує танок,
Заповнює пустоти.

Уся безбарвна метушня
Із ранку до вечері!
Невже не розібрався я
Де вікна, а де двері?

Як не натрапити штиль,
Коли гукає тиша?
Це незворотній танго стиль
Який я не залишу!

Шукаю зважено слова,
Щоб гарно попрощатись!
Цей настрій - не моя журба -
Не треба сподіватись.
02.07.2024

МАЄ СЕНС

Побачив раз та разу було мало!
Побачив ще і ось він – сенс життя!
Але дівчина цього не чекала -
Відправила мій сенс у небуття.

Не має сенсу дівчина сказала,
Не має сенсу не чекай, не мрій!
Немає сенсу – часу надто мало!
Тобі не варто квапити подій!

Не має сенсу про красу казати,
До неї не дістатися ніяк!
Не має сенсу вже тобі чекати -
Забудь про мене, я не знаю як!

Шукати сенс в коханні і стосунках,
Це як заскочити у потяг на ходу:
Не той вагон, не в тому зійшов пункті,
Не там знайшов красуню, чи не ту!

Але насправді, якщо ви зустрілись,
То це запрограмовано з небес!
Чекали ви цього, чи не хотіли,
Що сталося, звичайно має сенс!
03.07.2024

ДЕ ДОЩ?

Де дощ,
Що загубився серед літа,
Любов, яка до вінця недопита,
Забуті і не виконані мрії?
Де світ,
В якому завжди поряд ти є?

Невже я так багато вимагаю?
Хіба що,
Біля тебе уявляю
Себе і наше райдужне майбутнє,
Це що багацько? -
Лишень те, що незабутнє!
Лиш те,
Що моє серце так хвилює,
Світлі картинки
В голові малює!
Все те,
Що твої очі написали!
Лиш те,
Що твої губи наспівали!

Залиш мені
Мій невеличкий Всесвіт!
Я буду слухати
Його безмежний шепіт!
Він заспокоїть моє ніжне серце!
Він буде гамувати
Мою жагу, як джерельце!

Де дощ, нарешті?
Затопи ці болі!
Без тебе я в задусі -
Не на волі!
05.07.2024

ВАЖКИЙ ВИБІР

Вибір
Найважче, що робити у житті:
Чи з нею, чи самому і не з ким!
Чи насолоджуватись самотністю
Глухою,
Чи наражатися на тишу
Не з тобою!

Кому потрібна ця убивча тиша?
Що незабутнє у моєму серці лишить?
Хіба що зустріч ту далеку
Й випадкову,
Яка позначила мені чарівне коло!

Хіба потрібно щось доводити,
Робити?
Хіба не можна ні за що
Тебе любити?
Навіщо мені з серцем воювати?
Я хочу лиш по-справжньому
Кохати!
06.07.2024

НЕВІДОМЕ

Я ніби не у себе -
Мене усе дратує.
А я наче не бачу,
Чого мені бракує.

Чекаю невідоме,
А може нездійсненне.
Чомусь я тут нервую,
Неначе навіжений!

Махнуть на все рукою,
Поїхати де краще,
Забути про проблеми.
На них зважати нащо?

Вони так заважають,
Красу твою угледити.
Без тебе дуже сумно,
Моя вродлива Леді!
06.07.2024

КОХАННЯ Є

Не зміг забути
Те, що мав.
Не зміг заснути
І не спав.

Не чув твій голос
І твій сміх.
Це все, що було
Для утіх.

Згубив образи -
Не хотів.
Відчув одразу,
Бо кортів.

Побачив сяйво,
Блиск очей.
Завівся драйвом.
Де ти? Гей?

Що буде далі -
Хто це зна?
Давно не бачив -
Не впізнав.

Як не ховайся -
Не твоє!
Як не пручайся -
Кохання є!
08.07.2024

НЕ ПОМІЧАЛА

Життя одне,
Любов одна,
Чому вони не дружать?
Їхні розходяться світи -
Ніяк не надолужать!

Вони чіпляються за те,
Що зовсім непотрібне!
Воно не там,
І непросте,
Дається лише здібним.

Чому влаштований так світ -
Відповісти вагаюсь.
І надсилаю сумнів вслід,
Бо відповідь не знаю!

Лиш наостанок закричу
Любові, щоб визнала:
- Усе життя тебе чекав,
А ти не помічала!
09.07.2024

Я Б ЗМІГ

Я б розчинився в тобі,
Я б потонув у твоєму бажанні!
Я б згорів у вогні,
Якби вірив в таке поєднання!

Я б пролетів увесь світ,
Тільки щоб тіні твоєї торкнутись!
Я б розтопив увесь лід,
Щоби байдужість твою відвернути!

Я б промовчав усю ніч,
Щоб твого сну своїм не торкатись!
Я б побіг на зустріч,
Тільки б рухом твоїм милуватись!

Я би зміг до кінця
Біля тебе щасливим прожити!
Підкажи мені лиш,
Як нарешті тебе розлюбити?
10.07.2024

ХВОРА

Як добре, що мене це не торкнуло:
Його шалені очі, мужній погляд!
Як добре, що усе це промайнуло
І не змінило сталий мій світогляд!

Таких чоловіків я ігнорую -
Для мене вони надто небезпечні!
Тому навколо мовчки я пильную,
Щоб жоден блиск не ранив моє серце.

Він із таких, що спокій каламутить,
Оговтатись не дасть, коли кохає!
Мене від нього безперервно крутить -
Здається, ніби захисту не маю!

П’янкі слова приспали темперамент -
Їх хочу чути завжди, безперервно!
Не можу стерти гарний їх орнамент.
Є відчуття залежності, напевно!

Звичайно, я красуня! Безперечно!
І можу на слова ці не зважати.
Та щось мене турбує недоречно,
А погляд не дає спокійно спати!

Минув вже час, а відчуття, як вчора
Мене ця хвиля почуттів накрила!
Що не роблю, здається, наче хвора, -
Не можу до кінця розправить крила!
11.07.2024

ЛІТО

Ніхто мій сон губами не турбує,
Не плутає в руках моє волосся!
Ніхто мій погляд більше не вгамує -
Здається, що мене забули зовсім!

Нема над ким відкрито жартувати,
Всім все одно, що серце моє плаче!
Хто набридав, не буде вже чекати,
Його немає – розчинився наче!

Тепер є час у всьому розібратись
Та він летить без поспіху, невпинно!
Йому не можу я ніяк пручатись,
Все більше до розгубленості схильна!

Щось має розбудити мої сили!
Хтось вірить у мою красу безмежно!
Єдине, щоб його я попросила,
Люби мене повільно, обережно!

Так, щоби я теплом насолодилась,
Не дивлячись на прохолодність світу!
Не знаю як надовго це судилось,
Та щоб в моїй душі буяло літо!
12.07.2024

МЕНЕ РЯТУЄ

Мене рятує любов -
Розгублену і самотню!
До відчаю, до судом,
Я вірю в її незворотність!

Мене рятує тепло,
Що гріє, коли нестерпно!
Я знаю, воно від твого
Залишеного мені серця!

Мене підтримує спогад,
Коли ми були щасливі!
Як ти зупинив свій погляд
На дівчині дуже вродливій!

Мене рятує все те,
Що серце моє схвилювало!
Життя моє далі цвіте
Тому, що тебе покохала!
14.07.2024

ПРИНЦ

Минають дні
Знову без тебе,
А сонце запекло все небо,
Так, що в грудях щось загорілось,
Серце в конвульсіях забилось!

Та все дарма -
Тебе немає!
Мене хоч іноді згадаєш,
Як несподівану пригоду?
Чи сприйняла, як нагороду
Мою відсутність, наче згоду,
Що все минуло?

Так! Забула!
Мабуть з полегшенням зітхнула,
Що десь подівся -
Зайве промайнуло
Й нарешті спокій залишився!

А може хочеш розібратись,
Себе щоб далі не боятись
За свої дії?
Може мрієш про принца
На коні?

Та щось він забарився-
Не чується копит відлуння.
Сумує, мається красуня!
14.07.2024

СКОРОМОВКА

Та, що мовчить –
Чекає.
Та, що не спить –
Кохає!
Та, що не хоче –
Вірить!
Та, що боїться -
Довірить.

Та, що говорить –
Не знає.
Та, що відверта -
Грає.
Та, що почула -
Не скаже.
Та, що побачить -
Покаже.

Тій, що хотіла -
Не треба!
Тій, що кортіло
Як з неба -
Не дочекалась,
Вмовляла,
Так і
Не догуляла!

Тій, що плекала
Надії,
Не підкорилися
Мрії!
Що сподівалась -
Обійняла.
Дивно, що
Промовчала!

Тій, що не плаче -
Важко!
Тій, що гуляє -
Лячно!
Та, що зіграла -
Напилась!
Щастя
Їй обломилось!
15.07.2024

ВОДА

Вода, як сльоза,
Рятує від спеки!
Вода, як струмок,
Тече по чолу.

Хоч твій океан
Занадто далеко,
Та очі-озера
Я досі люблю!

Розбурхані хвилі
Лютують об берег,
Холодні й масивні
Сповільнюють час.

Ніяк не забуду
Потужні обійми!
Шкода, що це море
Штормить не для нас!

Можливо колись
Вгамується спека,
На морі настане
Зговірливий штиль!

Ти раптом згадаєш
Того, хто далеко,
Щоби подолати
Цю тисячу миль!
18.07.2024

ПОБАЖАННЯ

В твоїх очах
Океани смутку!
В твоїх очах
Море краси!
Від болю кричать вони -
Звуку не чутно,
Від жаги палають,
Блищать від роси!

Тебе не цікавить
Нестійке сьогодення,
Тебе не хвилює
Метушня навкруги,
Бо досі щемлять
Події буремні,
Бо досі тримають
Лещата туги!

Можливо життя
Не там повернуло?
Ти дуже старалась,
Тягнулась щосил!
Та поки що біль
Важка не минула,
Та поки що твій
Позитив не ожив!

Усе промайне
І болі заклякнуть.
Зустрінеш любов,
Що минуле згорне.
Вогонь запалає
І серце розм’якне!
Нехай твоє щастя
Журба омине!
19.07.2024

ПЕЧЕ

Пече, горить
Життя, як мить.
Від спеки
Наче все болить!
Не доторкнутися ніяк -
Не бачу тіні,
Я закляк!
Вода нагріта - теж пече,
Хмари далеко десь несе.
Нема дощу - усе сухе!
Коли закінчиться таке?
Коли повіє прохолода?
Будь ласка зупинись,
Бо це не та погода,
Щоб моє серце вгамувати!
Не можу більше я чекати!
Щоби чуття охолодились,
Чи може правді подивись у очі -
Твої фантазії дівочі помилились?
20.07.2024