Документація
Англ.: documentation; нім.: Dokumentation; ісп.: documentaćion;
франц.: documentation.
Для написання історії якоїсь вистави чи театру, огляду творчого доробку актора театрознавець потребує певної кількості документів. Їх він знайде в акторських
нотатках, в архівах і публікаціях з проблематики, що його цікавить. У бібліотеках і театральних музеях здобуде досить багато інформації, яку частенько не такто й
просто вдається опрацювати. Власне кажучи, у чому полягає суть документації? Тексти, відтворені повністю або частково, це лишень доволі блідий відбиток (у прямому й переносному значенні) постави. З іншого боку, сценічна постава завдяки її сценічному осмисленню акумулює в собі всю навколишню дійсність, і такий фактор нелегко архівувати: первинні документи (костюми, сценографія, предмети тощо) до смаку радше любителям фетишу, ніж театрознавцям та комп’ютерникам. Дотичні документи, якот малярські, архітектурні та ігрові джерела вистави – теж належать до безмежної галузі мистецтва та культури, і з ними доречно ознайомитися, але тільки тоді, коли глядач бачив їх і має нагоду переглянути знову. Буває, що театральні програми й газетні чи журнальні рецензії зберігаються в недоступних архівах, оскільки їх поки що не каталогізовано, а то й взагалі у якихсь скриньках чи по закутках службових приміщень. Документація, про яку не дбають, стає для театрознавця плащаницею. Справді ж бо, цінні предмети (ескізи, макети сценографій) актор розгубив або продав під час підготовки вистави. Проблему зберігання та консервації документів можна вирішити тільки у випадку систематизованого архівування з використанням інформатики, зокрема CD. Це означає, що збереження “пам’яток” вистави дасть змогу систематизувати їх, перевівши у “документи” для постійного доступу. Одне слово, документування вимагає свідомого теоретичного бачення справи опрацювання
інформації, а це, своєю чергою, дозволить систематизувати й використовувати її. Цей процес залежить від загального процесу наукового пошуку і самої матеріальної речі, яку належить задокументувати. Отож, документацію можна успішно використовувати, прив’язуючи її до певної експозиції (вибірково), до науководослідного проекту (з перспективою), до теоретичного семінару (для узагальнення). Систематизовані й зручні у користуванні досьє, багата бібліотека, належний стан приміщень і наявність теоретичних засад зберігання безперечно сприятимуть кращому структуруванню таких інформаційних матеріалів.
Літ.: Veintein, 1983; Hiss, 1993.
