Коли почуття провини корисне, і що робити, якщо воно заволодіває твоїм життям
Авторка: Джоланта Берк, професорка психології Університету медицини та наук про здоров’я (Королівського коледжу хірургів в Ірландії).
Багато людей відчувають провину, коли бачать у новинах жахливі речі, що сталися з іншими. Також це може задіти за живе, коли ми згадуємо, як розбили чиєсь серце, відповідали різким словом дитині або образили друга. Відомо, що багато з нас час від часу відчувають провину, і це може бути надзвичайно неприємним досвідом.
Тож чому ми так легко починаємо відчувати себе винними? Якій меті це служить? І що робити, якщо стає нестерпно? На щастя, психологічні дослідження дають деякі відповіді.
Почуття провини попереджає нас про те, що наші моральні норми якимось чином були порушені. Це почуття докорів сумління через щось жахливе, чому ми сприяємо чи ігноруємо. Це і є поясненням, чому так багато людей відчувають провину, дивлячись новини.
Люди відрізняються у тому, наскільки легко вони відчувають провину. І це залежить від їхньої особистості та життєвого досвіду. Ті, хто мають високий рівень емпатії або дуже піклуються про соціальні відносини, можуть бути більш схильні до почуття провини, тоді як люди з високим рівнем «темних рис особистості», таких як психопатія або нарцисизм, можуть бути менш схильними до цього.
Часто провину протиставляють сорому, який описує самодемонізацію. Коли ви відчуваєте провину, то думаєте, що зробили щось не так; коли ви відчуваєте сором, то думаєте, що з вами щось не так через те, що ви це робите. У той час як сором рідко приносить користь і часто призводить до соціального відсторонення, почуття провини може мати як позитивні, так і негативні наслідки.
Ви можете відчувати провину, пов’язану з різними життєвими обставинами. Наприклад, екологічна провина пов’язана з почуттям провини за навколишнє середовище. Провина вцілілих описує провину, яку відчувають ті, хто вийшов неушкодженим із небезпечної ситуації. Наприклад, виживання на війні чи в період COVID, коли загинуло так багато інших людей. Але ми також відчуваємо провину, коли зробили те, чого не повинні були робити.
Провина може йти вам на користь
Дослідники називають почуття провини «адаптивним», тобто воно може принести користь і допомогти нам вижити. Коли ми відчуваємо провину, це ознака того, що наш моральний компас працює, і ми можемо розрізнити, що правильно, а що ні. Зрештою, це допомагає людям ладнати та піклуватися одне про одного.
Провина може допомогти нам встановити зв’язок з іншими, коли з ними трапилося лихо. Коли бачимо, як хтось страждає і відчуває себе винним, ми частіше беремо участь у «репаративній поведінці», як-от простягаємо оливкову гілку миру або надзвичайно щедро витрачаємо наші ресурси, полегшуючи цим відчуття провини. До того ж, це відчуття може спонукати людей вибачитися за те, що вони вчинили щось погане, тим самим мінімізуючи нерівність у суспільстві.
Водночас провина може бути корисною в романтичних стосунках, також допомагаючи нам ставитися до нашого партнера добре – і виправитися, якщо не робили цього.
Коли ви стаєте свідком війн, голоду чи спалаху хвороб у новинах, почуття провини може надихнути нас стати волонтерами чи пожертвувати гроші. Спостереження за щедрістю інших людей, які відіграють активну роль у допомозі іншим, також провокує почуття провини, що у свою чергу може спонукати нас до подібних дій, таким чином оплачуючи вперед.
Коли провини забагато
Але почуття провини також може мати негативні наслідки і стати «дезадаптивним». Є два типи провини, які особливо завдають нам шкоди: вільно плаваюча провина і контекстна провина. Вільно плаваюча провина виникає, коли ви відчуваєте загальне почуття провини; ви відчуваєте, що ви не хороша людина. З іншого боку, контекстуальна провина пов’язана з прийняттям занадто великої відповідальності за щось. Наприклад, безкінечні спроби допомогти колишньому з буденними турботами, адже почуваєтесь кепсько після розриву.
Але в обох випадках ви нічого не можете зробити, щоб зменшити своє почуття провини. Натомість почуття та дії тривають і стають дезадаптивними. Наприклад, якщо ви постійно відчуваєте себе поганою людиною, це може заважати встановленню нових стосунків. Ви можете підсвідомо саботувати їх, бо не відчуваєте, що заслуговуєте на них. І якщо відчуття провини всередині вас ніколи не втихає, ви можете витратити забагато часу та енергії, намагаючись подолати його. Ви перегорите, розвинете тривожний розлад або впадете в депресію.
При перегляді новин ви можете почати відчувати дезадаптивне почуття провини. Якщо ви не можете точно визначити, звідки воно береться, це може стати загальним відчуттям. Також це може статися, якщо ви відчуваєте особисту відповідальність за погані новини, навіть якщо ви мало що можете зробити, щоб змінити обставини.
Найкращий спосіб впоратися з докорами сумління – це діяти відповідно до ситуації. Якщо ви відчуваєте екологічну провину, то можете запровадити невеликі зміни у власному житті, щоб забезпечити собі більш екологічний спосіб життя. Ви також можете брати участь у громадських заходах, які допомагають іншим зрозуміти катастрофічну кліматичну ситуацію. І якщо ви відчуваєте провину за те, як поводилися з другом, то варто вибачитися і запропонувати якось допомогти.
Якщо ви відчуваєте провину вцілілого, то можете розглянути можливість написання листа із самопрощенням, у якому ви детально опишете, які аспекти відповідальності ви хочете взяти на себе, висловите каяття, вибачитеся перед собою та спробуєте загладити свою вину.
Головна ідея у всіх цих ситуаціях полягає в тому, щоб зрештою відпустити біль. Світ несправедливий, і кожен іноді робить помилки. Нескінченне звинувачення самих себе може бути виснажливим і контрпродуктивним. Щоб зібратися з силами та віднайти внутрішній стимул, які необхідні для створення позитивних змін навколо себе, ми також повинні час від часу відчувати себе добре.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Guilt: when it is useful – and what to do if it takes over your life» в журналі The Conversation 31 березня 2022 р.
Переклала Владлєна Косогова.