Євген Плужник

 

Витончений світ Євгена Плужника полонить одвертістю й вишуканою простотою, його зболений голос роз’ятрює серце, його шукання й сумніви щодо епохи зношених фраз й уживаних чеснот виявились несумірними з офіційними уявленнями про ідеал людини.

Плужникові поезії, есенції роздумів і почуттів, зовні врівноважені — ніби тихе річкове плесо. Проте стабільність і позірна статичність приховують рух, невпинну боротьбу, вщерть наповнену чашу буття, його пульсуючі «червоножили».

Інтелектуал, він умів упорядкувати ментальний «кордоцентризм», притаманний українству, умів, не знаджуючись принадами поверхових явищ, виявляти істотне, судити про нього після тривалого опробування та осмислення. Очевидно, тому його поезії невелемовні, малоформатні, часто афористичні. 

Автор знайшов свій кут зору між документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у суть максимально окресленої трагедії та ліричною тональністю, що складали основні силові лінії стильової домінанти його творчості — неореалізму. Особлива увага надавалась у віршованих текстах деталі, що виявлялась набагато промовистішою, ніж сумлінне монотонно описове ковзання поверхнею явищ.

Екзистенціальність Плужникової лірики виявляється не тільки у відповідній філософській наповненості мотивів смерті, трансцендування, існування, самотності, простору та часу, творчості, мовчання, а і в специфіці художніх образів, яка полягає в питальності як «приторку» до сутності речей і в мовчанні як розумінні незбагненності цієї сутності.

Біографія

Твори

Критика

21.06.2016 318
Євген Плужник. Річний пісок слідок ноги твоєї
21.06.2016 393
Євген Плужник. ​Для вас, історики майбутні
21.06.2016 644
Євген Плужник. ​Вчись у природи творчого спокою
21.06.2016 866
«Навчись тишини...»
21.06.2016 527
Кроки Євгена Плужника по шляху «дегуманізації мистецтва»
21.06.2016 174
Барви Плужникової поезії
21.06.2016 923
Біографія Євгена Плужника