Євген Плужник. Напишеш, рвеш
Напишеш, рвеш… І пишеш знову!
І знов не так… І знов не те…
Аж доки слів цвілу полову
Утома з пам'яті змете!
І затремтять в куточках губи…
А істина ж така нудна:
Усі слова збери, мій любий, –
Душі не вичерпать до дна!
Хай нерви збуджено, хай скутий
Ти весь натхнення холодком, –
Умій спокійно позіхнути
Над недокінченим рядком.
Твори
- А він молодий-молодий
- Ах, яка це невгамовна пташка
- Вона зійшла до моря
- Все більше спогадів і менше сподівань
- Вчись у природи творчого спокою
- Вчора над містом летіли гуси
- Гей, батьку мій, степе широкий!
- Де ви тепер, давно змужнілі
- Дивлюсь на все спокійними очима
- Для вас, історики майбутні
- Долі моєї ціна
- Є острови, яких нема й на мапі
- Знов на сторінках ранні тіні
- Коли надходить вересень злотавий
- Мрії від серця відтяв
- Мудрість мудрих
- Надходить дощ
- Напишеш, рвеш
- Нехай комусь судився довший
- Ніч... а човен — як срібний птах
- Падає з дерев пожовкле листя
- Річний пісок слідок ноги твоєї
- Сентиментальний тихий полонез
- Суди мене судом своїм суворим
- Це снилось
- Цілий день якийсь непевний настрій
- Шевченко
- Я – як і всі
- Я знаю
Критика
- Євген Плужник: зоря, що згасла надто рано
- Барви Плужникової поезії
- Еротичні екзистенціали у романі Євгена Плужника «Недуга»
- Євген Плужник і античність: експресіоністський акцент у неоромантичному прочитанні прецедентного тексту
- Кроки Євгена Плужника по шляху «дегуманізації мистецтва»
- «Навчись тишини...»
- Поетичні збірки Євгена Плужника «Рання осінь» та «Дні» у літературному контексті 20-их років ХХ ст.
- Рецепція традицій Софокла в поезії зрілого неоромантизму (на матеріалі лірики Євгена Плужника)
- Символіка основних образів-домінант поезії Євгена Плужника
- Суб’єктно-об’єктна дискурсивна практика лірики Євгена Плужника
- Традиції «нової драми» у п’єсах Євгена Плужника
