Євген Плужник: зоря, що згасла надто рано

Євген Плужник – одна з найяскравіших зірок української поезії 20 століття. Його творчість, насичена глибоким ліризмом і філософськими роздумами, стала невід’ємною частиною українського культурного надбання. Однак трагічна доля не дозволила поетові розкрити весь свій талант повністю. За короткий період життя Плужник зумів створити потужні поетичні полотна, які й досі вражають читачів своєю силою та щирістю. Його поезія стала голосом цілого покоління, яке прагнуло свободи і самовираження.

Цікаві факти з життя і творчості Євгена Плужника

• Поет з полтавським корінням. Євген Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка, Воронезької губернії, у сім'ї дрібного торговця, коріння якого сягає Полтавщини.
• Освіта. Батько Євгена Плужника прагнув дати синові гарну освіту, віддаючи його до чотирьох навчальних закладів у різних містах: Кантемирівці, Богучарові, Воронежі та Ростові. Однак жоден з них Євген так і не закінчив.
• Учителювання на Полтавщині. У 1918 році Євген Плужник разом із родиною переїхав на Полтавщину. Під час громадянської війни він працював учителем у селі Багачка, викладаючи мову та літературу, а також організовував театральні гуртки.
• Переїзд та навчання у Києві. У 1920 році Євген Плужник переїхав до Києва, де спершу навчався у ветеринарно-зоотехнічному інституті, а згодом у музично-драматичному інституті ім. Лисенка. Попри талант і перспективи, Євген через хворобу був змушений залишити навчання.
• Боротьба з недугою. Євген Плужник страждав на сухоти, успадковані від матері. Хвороба швидко прогресувала, обмеживши його активність і змусивши щорічно лікуватися в Криму чи на Кавказі, переживаючи тривалі загострення та періоди госпіталізації.
• Кохання і підтримка. У 1923 році Євген Плужник одружився з Галиною Коваленко, яка стала його вірною дружиною та подругою. Вона підтримувала його під час хвороби і життєвих труднощів, спонукаючи до творчості. Дітей у подружжя не було.
• Початок літературного шляху. У Києві Євген Плужник сформувався як поет, опублікувавши перші твори у 1923 році в журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села). Того ж року Микола Зеров запросив його до Асоціації письменників (Аспис), яка об’єднувала «непролетарську» літературу Києва.
• Членство у "Ланці" та "Марсі". У 1924 році Плужник приєднався до письменницької групи "Ланка," яка у 1926 році стала "Марсом" (майстерня революційного слова). Групу очолювали Борис Антоненко-Давидович, Валеріан Підмогильний і Григорій Косинка, але згодом її, як і харківське об'єднання ВАПЛІТЕ, було ліквідовано.
• Дебютна збірка. У 1926 році Євген Плужник випустив першу поетичну збірку «Дні», яка відразу засвідчила його як поета-філософа та одного з найвидатніших імпресіоністів ХХ століття.
• Словник фразеології. У 1926–1927 роках Євген Плужник уклав словник «Фразеологія ділової мови», демонструючи свій глибокий інтерес до мови та її практичного застосування.
• Творча спадщина Плужника. За життя поета вийшли його збірка «Рання осінь» (1927), поеми «Галілей» і «Канів», роман «Недуга» (1928), дві п’єси, а також тритомна «Антологія української поезії», укладена разом з Василем Атаманюком і Феліксом Якубовським. Поет також працював над третьою п’єсою, сценаріями для кіно.
• Арешт і трагічна смерть. 5 грудня 1934 року Євгена Плужника заарештували за сфабрикованим звинуваченням у тероризмі. 28 березня 1935 року його засудили, але розстріл замінили десятирічним ув’язненням. Для хворого на сухоти Плужника це стало смертним вироком. Він помер 2 лютого 1936 року в лазареті Соловецького табору, де продовжував писати вірші до останніх днів.
• Реабілітація. Євген Плужник був реабілітований у серпні 1956 року, але до 1966 року згадки про його ім’я та творчість залишалися забороненими. Умовна могила поета розташована на Байковому кладовищі в Києві.
• Видання за кордоном. У 1948 році за кордоном вийшла збірка Євгена Плужника «Рівновага». У 1979 році в Мюнхені були перевидані всі його збірки.
• Пам'ять про поета. Євгена Плужника пам’ятають в Україні: його іменем названо багато вулиць, а його твори включено в програму з української літератури. У 1992 році Центральну районну бібліотеку Шевченківського району Києва названо на його честь.

Творчість Євгена Плужника стала символом боротьби за свободу слова та національну самосвідомість. Його поезія продовжує надихати нові покоління читачів, адже в ній знаходять відгук вічні теми кохання, життя і смерті, свободи і несвободи. Незважаючи на трагічну долю, Плужник залишив нам багатий спадок, який назавжди увійшов до скарбниці української літератури.