9 апреля 2017 в 21:11 Музыка 544

Орган у Львові, органи в Україні

Богдан Котюк. Стаття Орган у Львові, органи в Україні

Богдан Котюк Орган у Львові, органи в Україні.

Bohdan Kotyuk The organ art in Lviv & the organs in Ukraine

У 2015 році відзначаємо:

600-ті роковини Львівського органного мистецтва;

і 400 років храму Св.Маґдалини, де сьогодні

в Будинку органної та камерної музики

звучить найбільший в Україні орган.

ОРГАН – це найскладніший і водночас найбагатший за звучанням музичний інструмент. Духовий за своєю природою – він ще й клавішний інструмент. Його звучання забезпечує складна система нагнітання повітря та передачі зусиль органіста від клавіш-важелів до труб. Тому орган – це найдавніший механічний музичний інструмент. Його назва (від грецького слова органон – інструмент) є найкращим свідченням тієї універсальності музичного інструмента, що дає право перебрати на себе назву всіх інших як збірний образ. Саме тому часто орган називають «Королем музичних інструментів».

Історія появи органа – у Стародавній Греції та Єгипті. Прототипом сучасного органа був ГІДРАВЛІС (або водяний орган), який у 3 ст. до н.е. збудував інженер Ктесібіос із Алєксандрії. Для приведення цього інструменту в дію помічники органістові були не потрібні. Виконавець грав стоячи на кришці заповненої водою бочки. Вода під вагою органіста виштовхувала повітря. Повітря, у свою чергу, через натискання на клавіші-клапани органіст подавав у труби гідравліса. Фактично – це була та ж сама флейта Пана, але з трубами досить великих розмірів, що змушувало до застосування механіки для нагнітання повітря у труби під великим тиском. Різниця полягала ще й у тому, що органіст (на відміну від виконавця на флейті Пана) мав змогу подавати повітря одночасно в різні труби. Таким чином вже від самого початку орган – це гармонічний, а не лише мелодичний інструмент

Починаючи із 8 ст. н.е. орган стає атрибутом християнської обрядовості. Хоча вже тоді для вжитку поза стінами храмів почали використовувати невеликі органи – позитиви, а також переносні – портативи. У 12 – 13 ст. з органом собору Паризької Богоматері є безпосередньо пов’язане зародження музичного професіоналізму. Але справжній розквіт органного мистецтва припадає на епоху бароко і творчість Йоганна Себастьяна Баха (1685 – 1750).

На землі України орган прийшов у часи Хрещення Русі. На стінах побудованого в середині 11 ст. храму Святої Софії в Києві збереглися фрески зі зображенням цілого гурту музикантів, серед яких є органіст за пультом невеликого органу, а поруч – два помічники, котрі ногами із міхів нагнітають повітря в його труби. Цей орган вже був пневматичним, а не гідравлічним. Саме такого типу інструменти, починаючи з раннього Середньовіччя стрімко розповсюджуються найбільшими містами Європи.

Існує припущення, що орган був і при Львівському дворі Короля Данила І, який об’єднав Галицьке та Волинське князівства. Однак, документальне підтвердження функціонування органу у Львові знаходимо в архівах Латинської катедри, де в роки 1405 – 1416 зазначено роботу органістів і, зокрема, Петра Енґельбрехта. Інструмент, на якому грав перший із відомих нам львівських органістів, до нашого часу не зберігся. Але під склепінням Латинського собору, не зважаючи на пожежі та реконструкції, орган звучав завжди і продовжує постійно звучати у наші дні. Сьогодні – це перебудований у кінці 19 ст. на львівській фабриці будівничим Яном Сливінським 23-регістровий, двомануальний з педалями орган, що своїм проспектом у псевдоготичному стилі чудово вписується в інтер’єр костелу.

Майже в той сам час, коли були зведені у Львові стіни Латинської катедри – отці-домініканці збудували свій готичний храм. Систематичні пожежі руйнували їм споруду. Та у 1520 році в цьому храмі все ж було встановлено орган, але уникнути нових втрат від вогняної стихії не вдавалося. Орган доводилося постійно реставрувати і перебудовувати. Небайдуже ставлення до музичного інструменталізму – одна з яскравих рис монахів Домініканського ордену, які ще у 1495 р. у містечку Белз (біля 100 км від Львова) заснували школу органістів. Одним із найвідоміших на той час не лише у Речі Посполитій, але й в Європі став львівський органіст Мартин, якого ще називали Леополіта, або – Мартин зі Львова (1540 – 1589). Укладені ним у єдину композицію “Церковний рік” музичні твори стали обов’язковими до виконання підчас Богослужінь в усіх католицьких храмах Королівства Річ Посполита. А сам органіст Мартин отримав посаду «Придворний органіст короля Зиґмунда Авґуста».

У якому саме зі львівських храмів грав Мартин Леополіта не встановлено, але найімовірніше – це був Домініканський собор. Змінювалися музичні смаки, зазнавав перебудови орган і сам храм, але Домініканська святиня завжди була і залишається сьогодні візитною карткою Львова. У 1955 році рештки 35-регістрового органу і його високомистецький проспект із храму було перенесено до залу Львівської філармонії, де в недіючому стані він і нині є окрасою Концертного залу ім. С. Людкевича.

Починаючи з 1991 року поруч зі собором Св. Євхаристії (як тепер іменується Домініканський костел), у колишній трапезній встановлено 11-регістровий орган з педалями. Цей інструмент сьогодні вважається найстаршим із діючих органів України. Його побудову в середині 18 ст. здійснила у своєму храмі монастирська братія кармелітів взутих. Із часу свого народження у стінах костелу Св. Мартина орган зазнав значних реконструктивних змін, але завдяки зусиллям львівського органіста й органного майстра Віталія Півнова отримав нове життя в приміщенні Трапезної домініканців. Тут із 2011 року постійно відбуваються концерти органної музики, які незмінно супроводжуються аншлагом навіть тоді, коли концерти проводяться тричі на день.

В епоху Ренесансу Львів був укріплений оборонними міськими мурами. Але більшість монастирів знаходилися вже поза межами міста. Монахи потребували власних захисних мурів. Такими локальними оборонними спорудами, що були готові до самостійного опору стали монастирі бернардинів, кармелітів, капуцинів, францисканців і навіть – монашок-бенедиктинок. На територіях монастирів за потужними укріпленими стінами зводилися чудові храми, кожен із яких є справжньою мистецькою пам’яткою. Орган у храмі завжди мав провідну роль. Один приклад є особливо показовим, бо стосується того львівського храму, який сьогодні пишається найбільшим із діючих органів України. Сьогодні собор Св. Марії Маґдалини, який функціонує і як культова споруда, і як Будинок органної та камерної музики – це величний концертний зал, що здобув слави далеко за межами України.

У 1615 році домініканці, які вже в той час мали у Львівському середмісті і монастир, і храм, вирішили побудувати за межами його мурів на Святоюрській горі духовну семінарію, а семінаристів розмістити у новоствореному укріпленому монастирі. Їх костел Св. Марії Магдалини протягом 17 – 18 ст. поступово розростався. Відомостей про орган, яким на той час користувалися в костелі практично нема. Тому продаж їх органу у 1932 році до Богородчанів є відправним пунктом для дослідників. Монтаж нового інструмента, який було придбано у фірми “Gebrüder Rieger”, було завершено лише у 1936 році. Цей орган (opus 2565) мав 70 регістрів, з яких 12 розміщувалися в окремій шафі над вівтарем, 3 основні мануали і педалі, а також виносний додатковий четвертий мануал. Таким чином на цьому інструменті досягалася не лише стереофонія звучання, але й була можливість задіяти у виконанні музичного твору одразу двох органістів.

У післявоєнні роки цей унікальний орган був занедбаний. Він потребував реконструкції. Роботи у 1968 році здійснила моравська фабрика “Rieger-Kloss” – фірма-спадкоємець одного із братів Ріґєрів. Модернізація органа супроводжувалася значними перебудовами. Було укомплектовано регістри, додано втрачені труби, встановлено новий пульт. Однак, вирішили: відновлення всієї системи поєднання віддаленого пульта (Fernwerk) з основним пультом (Hauptwerk) в умовах функціонування органу в рамках концертної установи є недоцільним. Адже тепер для костелу було визначено нову, концертну роль. У ході наступної повоєнної другої реконструкції храму у 1988 році фірмою “Rieger-Kloss” орган було знову відремонтовано. Чергову третю реконструкцію органу фірма здійснила вже у 2005 році.

Тепер цей романтичний орган завдяки гармонійному єднанню з інтер’єром та акустикою залу, багатству технічних і виразових можливостей є не лише найбільшим, але й найкращим із усіх органів сучасної Української держави. Сучасному органу після перебудови фірма “Rieger-Kloss” надала новий порядковий номер: opus 3375. Завдяки електропневматичній трактурі виконавець для добування звуку потребує мінімальних зусиль. Орган став універсальним за своїми художньо-мистецькими якостями, бо на ньому однаково достовірно звучить як музика, що була створена композиторами фламандсько-німецької школи для старих барокових інструментів, так і багатюща за своїми колористичними характеристиками музика композиторів романтичної франко-бельгійської школи.

Тембральна 60-регістрова палітра і досить розбудована система програмування (6 постійних і 4 вільні комбінації) відкривають перед органістом можливість виконання навіть експериментальних і новаторських творів сучасної музики. Грандіозна потуга й велич звучання 4742 труб органа собору Св. Марії Маґдалини має силу магічної дії на цілувальників органного мистецтва. Сьогодні в Будинку органної та камерної музики орган звучить постійно.

У довоєнний час у львівських храмах та закладах культури в робочому стані було понад півсотні органів. Знаний польський історик органного мистецтва Єжи Ґолос у своєму дослідженні “The Instrument аnd its History” твердить, що вже на початку 17 ст. на Личаківському передмісті Львова у дерев’яному костелі Святого Антонія Падуанського звучав орган. Через сто років на місці дерев’яного – звели затишний кам’яний храм, до якого у 1937 році з містечка П’йотркув-Трибунальський, що біля польського міста Лодзь, було привезено 17-регістровий, двомануальний з педалями романтичний орган. За цим органом у середині 20 ст. майже весь свій вік служив Господу й музиці чудовий львівський сліпий органіст Андрій Тарасик. А інструмент і сьогодні вірою й правдою служить прихожанам храму Св. Антонія. Подеколи його використовують навіть для проведення концертів.

Сьогодні ми з гордістю згадуємо цілу леяду визначних львівських органістів – це Рудольф Шварц (1834 – 1899); Ян-Непомук Рангл-Шмигельський (1877 – 1931); Михайло Возьний (1902 – 1990); Самуїл Дайч (1928 – 1988) та Юзеф Новаковський (1894 – 1990), який не лише протягом 80-ти років грав у Катедральному соборі, але й провадив при костелі Школу гри на орган. Авторитет Львівської школи органного мистецтва не обмежується лише органістами. До знакових постатей належать і композитори, які писали для органа: Мечислав Солтис (1863 – 1929); Тадеуш Маєрський (1888 – 1963); Тадеуш Махль (1922 – 2003) та педагог-практик Арсеній Котляревський (1910 – 1994).

У середині 17 ст. отці бернардини встановили величний орган у храмі Св. Андрія. Фрагменти цього унікального за своєю оздобою органу збереглися й до тепер. Цей найстаріший в Україні орган, залишки якого, нажаль, вже не вдасться відновити, все ж вартий того, щоб йому було надано статус історичної пам’ятки національного значення.

Інший, не менш цікавий орган був збудований у гарнізонному храмі Святих Петра і Павла. Цей собор отці-єзуїти звели на початку 17 ст., як вбудований в оборонні мури ренесансного Львова монументальний західний форпост. У 1644 році вони розмістили в храмі орган, який мав закладені у собі тембральні характеристики звучання військового духового оркестру. Над конструюванням інструменту почергово (у хронологічному порядку) працювали провідні львівські органні майстри: Іґнацій Жебровський, Ян Сливінський, Рудольф Гаазе та їх фірми. Військовий колорит звучання було досягнено завдяки перевазі яскравих, відкритих барв – зокрема, наявність рідкісного регістра Gvardian. Зовнішньою особливістю цього органа є удекорування проспекту чудовими статуями муз і святих, які тримають в руках різні музичні інструменти. Ранньобароковий проспект цього органа значною мірою зберігся до нашого часу. Велика кількість оцілілих і цілком придатних до використання його фрагментів сьогодні ратує за якнайшвидшу реставрацію.

Предметом особливої гордості львів’ян був найбільший у всій Речі Посполитій орган костелу Св. Єлизавети. Цей унікальний 73-регістровий інструмент було встановлено у 1926 році, але звучав він лише два десятиліття. На ньому грали провідні концертуючі польські органісти. Однак, запізнене звучання цього органа, яке було похідною пневматичної трактури, досить ускладнювало виконавцям гру. Можливо саме цей фактор сприяв більшій увазі в концертній практиці до органу костелу Св. Марії Маґдалини, хоч через акустичні властивості храму тут перед виконавцем теж постають чималі бар’єри в адаптації до ревербераційного звукового поля. До того ж, на початку 20 ст. цілком достойну конкуренцію в якості концертного органа у Львові обом вище названим складав орган Євангельського собору Св. Урсули, що на початку вулиці Зеленої.

Сьогодні у Львові постійне органне концертування на системному рівні культивується в Будинку органної та камерної музики (собор Св. Марії Магдалини по вул. С. Бандери 8) та у Трапезній залі музею історії релігії (храм Св. Євхаристії). Визначна подія для культурного життя міста відбулася у 2014 році. У Львівській обласній філармонії зазвучав новий і поки-що єдиний такого типу в Україні 47-регістровий 3-мануальний з педалями італійський електроорган фірми “Viscount. Постійно звучить останнім часом орган і у Вірменському катедральному соборі по вулиці Краківській. Це хоч вже й не новий, але в доброму стані двомануальний з педалями московський електроорган “Прелюдія”. Ще один новий орган з’явився у новозведеному Римо-католицькому храмі у районі Львівських Збоїщ. На усіх вище перерахованих мистецьких сценах постійно концертує вже добре знана в усій Україні та за її межами львівська органістка Олена Мацелюх. Вона успішно оволоділа специфікою виконавства на цілком відмінних за типом звукодобування діючих органах Львова, тому серед усіх львівських органістів її ім’я є найчастіше згадуване.

Історія органного мистецтва у Львові рясніє не тільки прикладами появи і переміщення органів чи їх фрагментів із одного храму до іншого, втратою інструментів через пожежу або варварське знищення совєтами і комуністами у часи антилюдської боротьби з релігією. Були в ній і дуже знакові переміщення органів як-то: порятунок органу з Домініканського собору через перенесення значної кількості його фрагментів до Львівської філармонії, або вивезення частин органів до Польщі чи інших міст України. Наприклад, орган із монастиря кларисок, що на початку вулиці Личаківської був перевезений до Києва, де він, нажаль, … безслідно пропав.

Цікава доля спіткала інструмент із Вірменського собору Успіня Пресвятої Богородиці. Цей двомануальний з педалями 17-регістровий орган “Rieger” [opus 1277] вивезли в 1947 році до Ташкента. Тоді це була подія світового рівня. Адже забраний зі Львова інструмент став першим органом у Середній Азії. Львівський дослідник органного мистецтва Юрій Шибальський у своєму каталозі (видання 1955 року) «Диспозиція органів львівських і деяких провінційних» охарактеризував інструмент як чудово інтонований, що був збудований у 1906-му році.

Величезну роботу в архівах та на рівні особистого спілкування зі хранителями органної старовини провів львівський фанат органа Сергій Каліберда, який у 2014 році видав фундаментальну дослідницьку працю «Органи Львова і Галичини, історія та сучасність». Проте, його інтерес до органів і органного мистецтва простягся значно ширше, бо на своїй сторінці в інтернеті він подає історичний фактаж, відомості про сучасний стан та диспозиції органів із різних куточків України, а також і Росії. Навіть при побіжному огляді зібраної ним інформації стає очевидним: справа будівництва органів має глибоке коріння в релігійних традиціях і розвитку культурно-мистецького середовища в кожній окремо взятій місцевості.

Про культурні надбання Львова беззаперечно свідчить той факт, що жодне інше з українських історико-архітектурних середовищ не удостоїлося честі бути зарахованим до Світової спадщини ЮНЕСКО. Жодна з українських агломерацій – навіть, міста-мільйонники не можуть похвалитися такими давніми музичними, освітніми і виконавськими традиціями. Варто ще й відзначити, що в органному будівництві Львову в усій Україні теж нема рівних, у 19 – на початку 20 ст. у місті конкурували між собою з десяток фабрик будівничих органів. Ці факти є об’єктивною реальністю. Адже такі давні українські міста як Київ, Чернігів, Житомир, Кам’янець-Подільський і навіть, Луцьк були в сфері потужного впливу православної церкви. Львів, натомість – завжди був поліконфесійним містом, у якому найбільшим впливом користувалася римо-католицька гілка християнської релігії. Тому орган має такий давній та міцний зв’язок з нашим містом.

Для порівняння варто кинути побіжний погляд на сучасний стан функціонування органів у різних містах України. Органні концертні зали, які в нас найчастіше називають Будинок органної та камерної музики (скорочено – БОКМ), є в доброму десятку українських міст. Окрім цього – з проголошенням Незалежності по всій Україні почалося відродження релігійної обрядовості у храмах і разом із цим в римо-католицьких і лютеранських соборах відроджується супровід Богослужіння грою на органі. Найпоширенішим в Україні є практичне використання органів чеської фірми “Rieger-Kloss” із міста Кров. Її 3-мануальні органи звучать у Київському БОКМ та у Хмельницькій філармонії (по 55 регістрів), Сумах і Харкові (по 48 регістрів), у Білій Церкві та Чернівцях (по 40 регістрів). У Донецькій філармонії фірма “Rieger-Kloss” відремонтувала і модернізувала орган німецької фірми “E.F. Walcker” із Людвіґсбурґа, який ще у 1839 був збудований для собору Петра і Павла на Невському проспекті у Санкт-Петербурзі. Тепер цей чудовий інструмент з особливими, перпендикулярно встановленими трубами – шамадами – має 48 регістрів, 3 мануали і 3740 труб.

Нещодавно, після багаторічної боротьби за своє існування знову відкрив свою куртину Одеський оперний театр, а в 2014 році тут був встановлений фірмою “Rieger-Kloss” цілком аналогічний орган до львівського. Тепер Одеса поруч зі Львовом та Києвом поправу може пишатися своїм органним фондом. Адже в Південній Пальмірі постійно звучать органи і в Лютеранському кафедральному соборі Св. Павла, і в Євангельській пресвітеріанській церкві.

Серед інших фірм, чиї інструменти оживили храми і збагатили культурне життя українських міст, необхідно згадати німецьку “H. Rohlfin und M. Kreienbrink”, яка встановила потужний 40-регістровий 3-мануальний орган в Римо-католицькому костелі Святих Апостолів Петра і Павла, що біля Замку Любарта у Луцьку. Одразу на двох органах можна виконувати музику в Київському костелі Св. Олександра. Це – 41-регістровий 3-мануальний орган фірми “M. Weise” та 8-регістровий одномануальний з педалями невеличкий інструмент від “Gebr.Oberlinder”.

Досить велике розмаїття спостерігається при порівнянні 2-мануальних органів у різних куточках України. Чудово вписався в інтер’єр відреставрованого в Одесі собору Св. Павла подарований Нюрнберґом 27-регістровий 2-мануальний з педалями орган німецької фірми “Steinmeyer”, який має 1674 труби. У Вінницькому храмі Матері Божої Ангельської на 30-регістровому 2-мануальному органі “VEB Sauer Orgelbau”, що збудували у Франкфурт-на-Одері планується проводити конкурс серед українських органістів. Аналогічний інструмент із 2074 трубами у 1985 році було встановлено в Миколаївському храмі у Дніпропетровську.

Двомануальні органи живуть активним концертним та літургійним життям у Римо-католицьких костелах Христа Царя в Івано-Франківську від фірми “L.Verschueren” (Голландія), в Житомирському Св. Софії від фірми “E.F.Walcker”, Кам’янець-Подільському Святих Апостолів Петра і Павла від фірми “Karl Hesse”.

Приазовське місто Бердянськ у 18 ст. почало інтенсивно заселятися вихідцями з Баварії. Тут у 19 ст. була збудована лютеранська кірха. А вже у 21 ст. для Бердянського храму Різдва Пресвятої Діви Марії католики баварського міста Шонінґен подарували двомануальний з педалями 25-регістровий орган на більше як півтори тисячі труб. Факт пожвавлення інтересу до розвитку органного мистецтва в містах Українського Півдня та Сходу з боку етнічних німців є особливо знаменним. Адже тепер постійно звучить орган у храмах не лише Бердянська й Одеси, але й у Запоріжжі, Луганську.

З цікавою культурною ініціативою вже за підтримки українців Канади у 2015 році виступила громада Покуття, яка у старовинному Галицькому місті Городенка Івано-Франківської області (воно згадується у «Повісті минулих літ» під роком 993!) започаткувала проведення Фестивалю органного мистецтва. Для цього у греко-католицькій церкві Успіння Пресвятої Діви Марії, було встановлено орган. Це не є порушенням традиції, а швидше – своєрідним відродженням тої ініціативи запровадження інструментальної музики в наші храми, з якою ще на початку 20 ст. у Львові в монастирській церкві Святого Онуфрія виступили брати Василияни.

Концерти Городенківського фестивалю органної музики за задумом організаторів мають проводитися постійно – по декілька на рік. Така ініціатива є великим поштовхом і для відродження культурно-історичних традицій краю, і для пробудження інтересу до унікального за історичною цінністю галицького міста, яке актом короля Яна Казимира ще у 1668 році отримало Магдебурзьке право.

Але лідером у поширенні органного мистецтва сьогодні все ж залишається Львівщина. Звучать органи не лише у самому Львові, але й у деяких районних центрах. У недіючому костелі Яна Хрестителя в Самборі майже щотижня відбуваються концерти для туристичних груп. Стрийський костел Різдва Пресвятої Діви Марії має добру традицію вже на літургії запрошувати мирян на свої органні концерти. Хоч і не систематично, але відбуваються концерти органної музики у курортному місті Трускавець, де в костелі Успіня Пресвятої Діви Марії 5 років тому було встановлено 2-мануальний з педалями орган фірми “Euler”.

Відомий польський майстер і органіст Ян Кукля 10 років тому змонтував у Жовкві в парафіяльному костелі Святого Лаврентія 2-мануальний з педалями 16-регістровий орган Женевської фірми “Tchanoun”. Його Кукля вмонтував у колишній старий корпус вже недіючого органу Львівського майстра Романа Духенського. Правда, у цьому храмі поза літургією не надто часто звучить орган на концертах. Цікаво, що проспект встановленого в Жовкві органа Женевської фірми “Tchanoun” перевезли в Куликів, що недалеко від Львова, в костел Св.Миколая єпископа-мученика,. Це був перший крок до встановлення й у цьому містечку органа. Діючий орган знаходиться й у костелі Св.Миколая села Пнікут, що на трасі Самбір – Мостиська. Цілком імовірно, що й у цьому сільському храмі незабаром відбуватимуться концерти органної музики.

Порівняльний екскурс центрами органного виконавства варто завершити твердженням: якщо в переважній більшості міст України, де звучить король музичних інструментів орган концерти відбуваються в середньому один-два рази на місяць, то у Львові загальна кількість концертів органної музики – у Будинку органної та камерної музики, у трапезній Домініканців, у Вірменському кафедральному соборі та Львівській державній філармонії, – це разом, мабуть, становитиме більше двохсот на рік.

Утвердженню міжнародного статусу львівського органного мистецтва сприяє не лише активне концертне життя, а й проведення багатьох музичних фестивалів і загально мистецьких імпрез, в тому числі – традиційного Міжнародного фестивалю органної музики «Діапазон», фестивалю старовинної музики «Майстерня музики бароко», «Фестивалів Давньої музики» та фестивалю «Музика в старому Львові».

Львівський орган і органне мистецтво має 600-літню історію. Цей факт – очевидний і, як свідчить наведена інформація – документально підтверджений. Історія органа у Львові є яскравим доказом давності й унікальності музичних традицій нашого міста. Унікальності не лише для всієї України, але й для Східної Європи.

Література:

  • Babnis Maciej. Kultura organowa Galicji. – Słupsk, 2012. –295 s.
  • Gołos Jerzy. The Instrument and Its Histury. // The Polish Organ. (Polish Musik History.) Vol.I – Translated by Barbara Dejildko. – Warszaw: Sutkowski Edition; Historical Monuments Documentation Centre, – 1992, – 596 p.
  • Gołos Jerzy. The Polish Organ. – Warsaw, 1994.
  • MichelsUlrich. Dtv – Atlas Musik. Systematischer Teil Musikgeschichte von den Anfängen bis zur Gegenwart. (korrigierte Auflage 2005). – Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, München, 2005. – 573 s.
  • Polskieorganyimuzykaorganowa. Warszaw: Pax, 1972.
  • Zdziejówmuzykipolskiej. – Bydgoszcz: BTN, 1966.
  • Каліберда Сергій. Органи Львова і Галичини, історія та сучасність. – Львів, в-во «Апріорі», 2014. – 448 с.
  • Шибальський Юрій. Диспозиція органів львівських і деяких провінційних. – Каталог. – Львів, 1955.

Summary: The author of the essay presents the history of the organ art in Lviv on the occasion of the 600th anniversary of the first mention about the activity of Lviv organist Peter Engelbrecht, as well as the 400th anniversary of the St. Magdalena Cathedral in Lviv housing the largest of the functioning organs in Ukraine. The essay presents an overview of the current state of organ art development in the entire country and points out the most worthy organs, which are regularly performed on.

Key words: organ, cathedral, manual, organ stop, cathedral acoustics, concert, festival, liturgy, Lviv, Halychyna, organ manufacturing firm, performance.

Короткий зміст: Автор есе представляє історію органного мистецтва у Львові з нагоди 600-річчя першої згадки про діяльність львівського органіста Петра Енґельбрехта, а також 400-річчя костелу Св.Марії-Маґдалини у Львові, де зараз знаходиться найбільший із діючих органів України. В есе також подається огляд сучасного стану розвитку органного мистецтва по всій Україні та відзначено найцікавіші інструменти, на яких постійно з концертами виступають органісти.

Ключові слова: орган, костел, мануал, регістр, акустика в храмі, концерт, фестиваль, літургія, Львів, Україна, Галичина, фірма з виготовлення органів, виконавство.

md-eksperiment.org



Ключевые слова: Богдан Котюк, органи в Україні, костел Св. Марії Магдалини, Єжи Ґолос, Іґнацій Жебровський, Ян Сливінський, Рудольф Гаазе, the organs in Ukraine, мануал, регістр, акустика в храмі, концерт, фестиваль, літургія, Галичина, фірма з виготовлення органів