Науковий здобуток палеолітознавця Волині Ю. Шумовського (до 90-річчя з дня народження вченого)

Богдан Крушельницький

В українській археології постать Ю. Шумовського цікава хоча б тим, що про неї мало хто знає навіть з фахівців. А втім, не лише європейська, але й світова наука цінить, знає і широко використовує праці нашого талановитого земляка.

Ю. Шумовський народився у 1906 р. в родині священика у с. Мирогощі на Волині. У 1934 р. закінчив Варшавський університет і від тоді до 1938 р. працював в Археологічному музеї у Варшаві, досліджуючи археологічні пам'ятки Західної Волині. Найбільш атракційною пам'яткою, знайденою Ю. Шумовським в цьому часі, є рештки палеомастодонта, які він віднайшов в с. Вілігори біля м. Рівне на Волині1. Значні розвідкові дослідження, проведені Ю. Шумовським в західній частині цього краю в 30-х роках, дали йому можливість організувати історико-краєзнавчі музеї у Дубні і Рівному2.

З осені 1939 р. і під час німецької окупації Ю. Шумовський займав посаду директора Рівненського обласного історико-краєзнавчого музею. Мабуть тому після війни Ю. Шумовський змушений був емігрувати на Захід. Спочатку працював асистентом в музеї та університеті м. Фрайбурга. Переїхавши до Франції, розпочинає свою роботу в Інституті давньої людини в Парижі. На прохання вченого світової слави професора Теодора Моно Ю. Шумовський перейшов працювати до ІФАН (Французького Інституту Чорної Африки), звідки Міністерство колоній делегувало його в ранзі асистента до Дакару. Протягом 1951-1956 рр. Ю. Шумовський розпочав перші стаціонарні археологічні і антропологічні дослідження в Судані. Потрапивши в нові умови, Ю. Шумовський працював спершу в Сенегалі, опісля - в інституті в Бамако як керівник секції археології і праісторії. Пройшовши протягом шести років понад 20 000 миль у саванах, джунглях і пустелі, Ю. Шумовський зібрав надзвичайно цінні й цікаві матеріали, з яких створив Суданський музей в Бамако та став його першим директором.

Знайдені під час розкопок та розвідок матеріали, Ю. Шумовський надсилав також до європейських та інших музеїв. Невдовзі, зважаючи на значний вклад нашого земляка в розбудову науки, Ю. Шумовського призначили директором Інституту Чорної Африки з правами адміністратора на весь Судан3.

До найважливіших відкриттів Ю. Шумовського належить виявлена ним стратифікована пам'ятка палеолітичної доби в яру біля Бамако-Кулюба та кільканадцять повноцінних стоянок біля Арауан (Північний Судан). Біля Бамако, над берегом Нігру, Ю. Шумовський відкрив чотири великі стоянки та дві майстерні палеолітичної доби, які є одними з найбільших на континенті. Унікальним вікриттям Ю. Шумовського є також печера в Корункорокале на віддалі 37 км від Бамако, в якій наш земляк з Волині кілька сезонів досліджував горизонти мезоліту і неоліту, виявив в печері 11 людських скелетів негроїдної раси, значну колекцію мікролітичних знарядь з кварцу та докази канібалізму її мешканців. Знахідка в цій печері людських кістяків неолітичної доби є першою в Судані після знахідки професора Т. Моно, який виявив кістяк неолітичного мисливця в Асселяр-Сагара. Окрім того, Ю. Шумовський відкрив ще кілька десятків печер, зокрема з петрогліфами і настінними розписами епохи неоліту.

Про свої відкриття Ю. Шумовський доповідав 1952 р. на Міжнародному Археологічному конгресі в Алжирі, на якому виступив з трьома відчитами. 7 лютого 1959 р. - на науковій конференції НТШ в Нью-Йорку з доповіддю «Джунглі і савани Судану» Виступив у історико-філософічній секції, яку відкрив професор І. Загайкевич.

Ю. Шумовський є членом низки французьких наукових товариств, Міжнародного африканського Інституту в Лондоні, Міжнародної Вільної Академії наук в Парижі, а з 1958 р. - дійсним членом НТШ. Тяжка хвороба африканського підсоння, що вразила Ю. Шумовського, змусила, на жаль, перервати його працю на континенті і повернутися до Європи. Згодом, однак, Ю. Шумовський переїздить до США, де висвячується на священика і отримує парафію.

Сьогодні відомо понад 30 наукових праць археолога Ю. Шумовського. Українською мовою написана лише одна з розряду популярних - «Під гарячим сонцем Африки» (Вінніпег, 1956), в якій Ю. Шумовський захоплююче описує свої наукові мандрівки та розкопки на Чорному континенті. Практично невідомий нашим фахівцям науковий здобуток Ю. Шумовського, який безсумнівно заслуговує на те, щоб його знали і популяризували в Україні. Зрештою, постать Ю. Шумовського, його життєвий шлях, пережиті колізії, поневіряння післявоєнною Європою, а невдовзі - гучна слава першовідкривача старожитностей африканської савани в Судані не може не заінтригувати уяву. Такі геніальні особистості даються не кожному народу. А вже від нього залежить, наскільки гідно він зможе їх поцінувати.

Список використаних джерел та літератури:

1. Енциклопедія Українознавства. - Париж - Нью-Йорк, 1989. - Т. 10. Брат Ю. Шумовського - Павло Шумовський (1899-1983) - відомий біолог і гром.-політ. діяч, член НТШ з 1952 р., протягом 1968-1981 рр. був Головою Ради бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі, одночасно обіймаючи посаду члена Управи НТШ у Європі.
2. Пастернак Я. Археологія України. -Торонто, 1961.- С. 25.
3. Кобринський Р. Доповідь професора Юрія Шумовського // Свобода. - Нью-Йорк, 1959.01.04. - С. 2.

Л-ра: Богдан Крушельницький. Кілька слів до археології. – Львів, 2009.