(1926–1973)
Інгеборг Бахман входила в літературу як експериментатор, ніби приміряючись до різних творчих стилів, шукаючи незвичних засобів художнього відображення. Свобода для неї — одна з абсолютних величин, споконвічне право людини.
Письменниця не раз зображує людину, котра прагне переступити якісь суспільні межі, повністю змінити своє життя. Не раз повторюється сам мотив переходу межі, в ряді випадків це уявний рубіж між можливим та неможливим, реальним та неймовірним, а іноді навіть між дозволеним і невідповідним нормам моралі.
Ключові мотиви творчості письменниці - пошук свободи, перехід межі, втечі, а також ставлення до мови і критика її спрощеного, примітивного варіанта. Проблема втрати мови, неадекватність мовних шаблонів (що відображають рівень повсякденної свідомості) справжньому гуманістичному покликанню особистості й суспільства — одна з найважливіших у зрілій творчості письменниці.
Твори
Критика
