(1759–1796)
Майже всі вірші Роберта Бернса були піснями, що вже містили в собі мелодію та мотив. Не треба було класти їх на музику – музика була в словах. Мелодії пісень Бернса народні до самої їхньої серцевини. Щоразу, коли письменник згадує про якийсь етап свого життя – у пісні, у віршах, у листі, – на вустах його слово «радість».
Доля Бернса – його поезія, його душа, його почуття до близьких і далеких, його любов і ненависть – усе в ньому. Роберт Бернс – справді народний поет. Він з першого погляду схоплював характеристичні риси – два-три штрихи – і портрет готовий, портрет, який відрізняється вражаючою схожістю.
Бернс був поетом, що перемагає своїх супротивників не тільки розумом, але й усім багатством народної мудрості, життєвих спостережень, їдкого глузування, підступного у своїй наївності гумору.
Твори
Критика
- Епіграми, епітафії та експромти Р. Бернса українською мовою
- Концептосистема ідіодискурсу Роберта Бернса
- Мовно-стилістичні особливості кантати Р. Бернса «Веселі жебраки» та їх передача в українських перекладах
- Обрамлення в поезії Роберта Бернса
- Опір оригіналу і метод тлумача: «Джон Андерсон» Р. Бернза в перекладах П. Грабовського, В. Мисика i М. Лукаша
- Тарас Шевченко і Роберт Бернс
