(1871–1900)
Стівен Крейн, з одного боку, підтримував та продовжував реалістичні традиції 19 ст., з іншого – був носієм модерністських тенденцій. З упевненістю інстинкту він схоплював момент життя, вловлював прості ситуації, відтворював все епізодично, фрагментарно.
Письменник відобразив зростання суспільного інтересу до тієї морально-етичної проблематики, яка вимагає від художника не тільки глибини проникнення у свідомість окремої людини, а й виявлення соціальних причин, що зумовили зміну в характері, умонастрої, психології американців.
У творах Крейна важливо побачити зчеплення різних художніх елементів, взаємодію літературної традиції та новаторської волі автора, виникнення нових життєвих проблем і пошуку нових форм для їх вирішення. Тоді стане очевидно, що Крейн-реаліст ніколи не долав імпресіонізм і не відкидав натуралізм, його творчість виходить за рамки нормативних форм, властивих реалістичному мистецтву середини 19 ст., і є якістю, що вбирає всю складність і неповторність руху естетичної думки кінця 19 століття.
Твори
- А ти мене кохаєш?
- Війна – добра
- Гримів багряний смерч війни
- У пустелі
- У чорнім світі я стояв в задумі
- Шукав я всюди
- Якби Земля скотилась в чорную діру
Критика
